Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З 70-х років XIX ст., незважаючи на утиски з боку царських властей, поступово створювалися культурно-освітні товариства, робітничі клуби, народні театри. З'явилися десятки народних шкіл. У 1910-1915 рр. на
території сучасної області налічувалось 565 невеликих бібліотек, в т. ч. - 95 народних бібліотек-читалень в книжковим фондом 159,6 тис. примірників, 206 бібліотек Олександрійського повіту мали пересічно по 246, а бібліотеки Єлисаветградського повіту - по 480 книг. З 1874 року в Єлисаветграді виходив «Елисаветградский городской листок», а з 1876 - «Елисаветградский вестник».
Значного поширення в краї набуває в цей час аматорський рух. У Бобринець кому і Єлисаветградському аматорських театрах у 50-60-х рр. почали свій творчий шлях корифеї українського реалістичного професійного театру М. Л. Кронивницький, родина Тобілевичів - брати Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський, їх сестра Марія Садовська-Барілотті. Аматорський гурток І. Карпенка-Карого першим на Україні поставив у Єлисаветграді «Назара Стодолю» Т. Шевченка, оперу С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм». Тут йшли також п'єси О. Пушкіна, М. Гоголя, О. Островського, І. Котляревського, Г. Квітки- Основ'яненка, Л. Глібова. А на початку 80-х рр. у Єлисаветграді під керівництвом М. Л. Кропивницького почав працювати перший український професійний театральний колектив. Він дав поштовх зародженню народних театральних гуртків у Новоукраїнці та Новій Празі.
Розвитку театрального мистецтва й музичної культури сприяли поїздки в міста і села краю відомих російських і українських композиторів, які брали участь у виставах та концертах.
Під впливом ідей російських революційних демократів, поезії Т. Г. Шевченка розвивалась творчість видатних українських драматургів М. Л. Кропивницького та І. К. Карпенка-Карого, які з великою художньою силою зобразили процес розорення українського селянства і його пролетаризацію, викривали хижацьку суть української буржуазії, показували розгортання класової боротьби на селі.
Тяжке життя трудящих, боротьба проти соціального й національного гноблення яскраво відображені в усній народній творчості. Серед фольклорних творів виділяються героїко-патріотична пісня «Розлилися круті бережечки», «У неділю рано-вранці», чимало заробітчанських, рекрутських, ліричних і побутових пісень. Над збиранням і вивченням їх працювали визначні фольклористи краю. А. М. Конощенка записав близько тисячі пісень, які складають збірку «Українські пісні з нотами». В. М. Ястребов опублікував на сторінках журналу «Киевская старина» сотні гайдамацьких, обрядових і ліричних пісень. Учитель з Нової Праги І. В. Бессараба, збирач народних пісень, приказок, гуморесок, 1916 року в Петербурзі видав книгу «Материалы для зтнографии Херсонской губернии». Велика заслуга в популяризації етнографічно-фольклорного матеріалу належить активному учаснику народницьких гуртків П. 3. Рябкову. 1904 року вийшла з друку його книга «Материальї с зтнографии Новороссийского края». Тоді ж П. 3. Рябков взяв участь в організованій професором Ф. К. Вовком етнографічній експедиції по Галичині й Буковині, де подружився з І. Я. Франком. У звіті про цю поїздку він відзначає багато спільного в культурі і побуті галичан і буковинців з «нашим південноруським українським людом. Це - два рідні брати, насильно колись роз'єднані, які рано чи пізно з'єднаються знову». У збагаченні народної творчості революційними традиціями велику роль відіграла робітнича поезія, зокрема, революційні пісні поета-більшовика О. М. Гмирьова.
Незважаючи на переслідування властей, до найглухіших закутків доходила газета «Правда». На її сторінках вміщувалися кореспонденції, замітки, повідомлення з міст і сіл краю про тяжке становище робітників і селян, їх революційну боротьбу. «Правда» мала робітничих кореспондентів у Єлисаветграді, які підтримували її матеріально. Традиції робітничої газети «Правда» наслідували більшовицькі листівки, прокламації, звернення, що видавалися у Єлисаветграді та Олександрії.
Перша світова війна далі погіршила становище трудящих. Через нестачу палива і металу у 1915-1916 рр. закривались або скорочували виробництво багато підприємств зростало безробіття. Величезних збитків завдала війна і
Кіровоградська область
Сторінка 20 з 51
прогімназій, реальних і початкових технічних училищ, вчительських семінарій (казенних, приватних і земських) па 5,5 тис. учнів.З 70-х років XIX ст., незважаючи на утиски з боку царських властей, поступово створювалися культурно-освітні товариства, робітничі клуби, народні театри. З'явилися десятки народних шкіл. У 1910-1915 рр. на
Значного поширення в краї набуває в цей час аматорський рух. У Бобринець кому і Єлисаветградському аматорських театрах у 50-60-х рр. почали свій творчий шлях корифеї українського реалістичного професійного театру М. Л. Кронивницький, родина Тобілевичів - брати Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський, їх сестра Марія Садовська-Барілотті. Аматорський гурток І. Карпенка-Карого першим на Україні поставив у Єлисаветграді «Назара Стодолю» Т. Шевченка, оперу С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм». Тут йшли також п'єси О. Пушкіна, М. Гоголя, О. Островського, І. Котляревського, Г. Квітки- Основ'яненка, Л. Глібова. А на початку 80-х рр. у Єлисаветграді під керівництвом М. Л. Кропивницького почав працювати перший український професійний театральний колектив. Він дав поштовх зародженню народних театральних гуртків у Новоукраїнці та Новій Празі.
Розвитку театрального мистецтва й музичної культури сприяли поїздки в міста і села краю відомих російських і українських композиторів, які брали участь у виставах та концертах.
Під впливом ідей російських революційних демократів, поезії Т. Г. Шевченка розвивалась творчість видатних українських драматургів М. Л. Кропивницького та І. К. Карпенка-Карого, які з великою художньою силою зобразили процес розорення українського селянства і його пролетаризацію, викривали хижацьку суть української буржуазії, показували розгортання класової боротьби на селі.
Тяжке життя трудящих, боротьба проти соціального й національного гноблення яскраво відображені в усній народній творчості. Серед фольклорних творів виділяються героїко-патріотична пісня «Розлилися круті бережечки», «У неділю рано-вранці», чимало заробітчанських, рекрутських, ліричних і побутових пісень. Над збиранням і вивченням їх працювали визначні фольклористи краю. А. М. Конощенка записав близько тисячі пісень, які складають збірку «Українські пісні з нотами». В. М. Ястребов опублікував на сторінках журналу «Киевская старина» сотні гайдамацьких, обрядових і ліричних пісень. Учитель з Нової Праги І. В. Бессараба, збирач народних пісень, приказок, гуморесок, 1916 року в Петербурзі видав книгу «Материалы для зтнографии Херсонской губернии». Велика заслуга в популяризації етнографічно-фольклорного матеріалу належить активному учаснику народницьких гуртків П. 3. Рябкову. 1904 року вийшла з друку його книга «Материальї с зтнографии Новороссийского края». Тоді ж П. 3. Рябков взяв участь в організованій професором Ф. К. Вовком етнографічній експедиції по Галичині й Буковині, де подружився з І. Я. Франком. У звіті про цю поїздку він відзначає багато спільного в культурі і побуті галичан і буковинців з «нашим південноруським українським людом. Це - два рідні брати, насильно колись роз'єднані, які рано чи пізно з'єднаються знову». У збагаченні народної творчості революційними традиціями велику роль відіграла робітнича поезія, зокрема, революційні пісні поета-більшовика О. М. Гмирьова.
Незважаючи на переслідування властей, до найглухіших закутків доходила газета «Правда». На її сторінках вміщувалися кореспонденції, замітки, повідомлення з міст і сіл краю про тяжке становище робітників і селян, їх революційну боротьбу. «Правда» мала робітничих кореспондентів у Єлисаветграді, які підтримували її матеріально. Традиції робітничої газети «Правда» наслідували більшовицькі листівки, прокламації, звернення, що видавалися у Єлисаветграді та Олександрії.
Перша світова війна далі погіршила становище трудящих. Через нестачу палива і металу у 1915-1916 рр. закривались або скорочували виробництво багато підприємств зростало безробіття. Величезних збитків завдала війна і