Сторінка 1 з 8
Олександрівка - селище міського типу, центр району, розташоване у верхів'ї річки Тясьмину (притоки Дніпра), за 81 км від Кіровограда та за 1 км від залізничної станції Фундукліївка. Повз селище проходить автошлях Київ-Донецьк. Населення - 12 100 чоловік. Селищній Раді підпорядковане також село Несваткове.
Про давнє заселення цієї території свідчать виявлені на околицях Олександрівки передскіфські (XI-X ст. до н. е.) та скіфські (VI-IV ст. до н.е.) поселення, а також ранньослов'янські поселення і могильник черняхівської культури.
Олександрівкавиникла в першій половині XVII ст. 1785 року вона стала містечком. З возз'єднанням Правобережної України з Росією в 1793 році Олександрівка
перейшла у власність князя Потьомкіна, який подарував її своєму родичу підполковнику Бжозовському, а той, в свою чергу, продав разом з кріпаками кільком поміщикам. 1795 року тут проживало 483 чоловіка. Населення займалося хліборобством.
На початку 50-х рр. XIX ст. в містечку вже було 275 дворів з 1504 жителями. Підпоручик Преснухін заснував тут цукроварню, на якій працювали кріпосні селяни. Підприємство, оснащене паровими машинами, виробляло 47,5 тис. пудів цукру на рік. Постійна потреба в сировині сприяла розвитку бурякосіяння в цьому районі. У гонитві за прибутками поміщики посилювали експлуатацію кріпаків, примушуючи їх відбувати панщину навіть у святкові дні.
За найменшу провину власники жорстоко карали кріпаків. В одному з тогочасних письмових джерел розповідається про місцевого селянина А.Романенка, забитого 1842 року за наказом поміщика Красносельського, бо «вовки з'їли лоша». А селянин В. Ткачук без будь-якої причини покараний 30 різками поручиком Троцкевичем, що володів частиною містечка.
У березні 1849 року через антисанітарні умови в Олександрівці спалахнула епідемія холери. Трупи бідняків лежали по кілька днів, бо місцевий піп не хотів ховати безплатно.
Неймовірний гніт і панське свавілля породжували протест проти кріпосницького ладу. 1855 року селяни Олександрівки, яка входила до складу Чигиринського повіту Київської губернії, взяли активну участь у Київській козаччині. Вони відмовлялися виконувати панщину, вимагали волі та розподілу поміщицької землі. Начальник чигиринської повітової поліції звернувся до київського військового губернатора з проханням прислати війська для наведення «порядку».
І після 1861 року найродючіші угіддя залишилися за поміщиками: у Грабовського - 1280 десятин, у Красносельського - 268. За уставними грамотами землею були наділені 538 ревізьких душ села. За мізерні ділянки селяни змушені були сплачувати великі викупні платежі. Так, кріпаки поміщиці Чернилевської, які одержали всього 30 десятин землі (в середньому по 2 десятини на ревізьку душу), протягом 49 років мали вносити 67 крб. 96 коп. викупних платежів щорічно.
У 1866 році Олександрівка стала волосним центром. З розвитком капіталізму зростав прошарок безземельного селянства. Розорені бідняки йшли на заробітки в Таврію, наймалися на цукроварню та дрібні підприємства, які виникли в містечку в пореформений період: пивоварний, цегельний заводи, 5 парових млинів тощо. Значно розширився цукровий завод. 1879 року тут вироблено продукції майже на 100 тис. крб. Основну масу робітників на ньому становили мешканці Олександрівки, а частина сезонників вербувалася в центральних областях Росії. Доводилося працювати в дві зміни, робочий день тривав 12 годин. Ось як описує фабричний інспектор Олександрівську цукроварню: «Завод брудний, тісний, скрізь сильні протяги... на фільтпресах вентиляція відсутня, спека і сморід, а зверху капає вода і грязюка». Заробітна плата була низькою: у чоловіків - 10-11 крб. на місяць, у жінок - 6 крб. Численні штрафи, відсутність охорони праці і оплати за дні хвороби утруднювали і без того злиденне їх життя.
В 20 числах листопада 1874 року на цукроварні відбувся виступ робітників, які зажадали від адміністрації підвищити заробітну плату. Після відмови підприємців
задовольнити цю вимогу робітники припинили роботу. Із 167 робітників, зайнятих на заводі, страйкувала половина. Поліція заарештувала вожаків страйку Рожкова, Черепова та братів Павлових. Виступ було придушено.
Дивиться також інші населені пункти району: