Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Великі Трояни

Сторінка 1 з 8
Великі Трояни - село, центр сільської Ради, розташоване на берегах річок Синиці, Синьки і Безіменної, за 7 км на північ від районного центру і залізничної станції Грушка. Населення - 1865 чоловік.
Перша письмова згадка про Великі Трояни належить до 1763 року. В той час село було власністю магнатів Потоцьких. За переписом 1848 року тут налічувалося 136 дворів з населенням 995 чоловік. Жителі займалися в основному хліборобством. Розвивалися й ремесла - шевське, ткацьке,
теслярське. 110 дворів не мали тягла, їхні наділи становили менше півтори десятини, 16 господарств були безземельні, 15 - т. зв. бобилі, 10 господарств користувалися тяглом і земельним наділом по 3 десятини і більше. Із 3329 десятин землі, яка належала селу, поміщицькі угіддя займали 2453 десятини, селянські - 815, церква володіла 61 десятиною. У 1845- 1850 рр. кріпацьке господарство, що мало троє волів, відробляло по 3-4 дні панщини на тиждень, двоє волів - по 3 дні, одного вола - 2-3 дні. За день кріпак повинен був зорати півдесятини або засіяти 3 десятини, чи скосити одну десятину озимих, чи 1,5 десятини ярих хлібів. Кріпаки виконували й інші повинності. Так, у 1848 році 426 працездатних чоловіків і жінок зобов'язані були безплатно відробити за рік 1016 шарваркових (шляхових), 1524 сторожових, 4514 сінокосних днів (згонів). Селяни відбували також і церковну десятину. На церковних землях працювали й збіглі кріпаки.
Землю обробляли, головним чином, плугом, сохою, ралом, дерев'яною бороною. Найпоширенішим був двоколісний плуг, у який впрягали 2-4 пари волів. Використовували також однозубі і тризубі рала. Молотили ціпами, камінними або чавунними котками, молотильною дошкою, а також гармакуванням (по розстелених на току снопах ганяли коней).
Непосильний гніт, часті неврожаї призводили до високої смертності серед кріпаків. Так, 1834 року у Великих Троянах від голоду вимирали цілі сім'ї. Через тяжкі умови життя частішали стихійні виступи і втечі кріпаків з села. Тільки 1848 року Великі Трояпи залишило понад сто кріпаків. Масові втечі селян примусили графа Потоцького в 1850 році перевести кріпаків на становище зобов'язаних. Селяни ставали особисто вільними. За виділені їм у постійне користування земельні наділи вони повинні були виконувати на користь поміщика певні повинності (сплачувати оброк або панщину). За поміщиком зберігалися: право суду над селянами, право власності на землю, а також поліцейські функції.
За викупним актом від 26 листопада 1869 року тяглові одержували польовий наділ розміром - 11 десятин, за городниками залишилися лише садиби, надільної землі їм не виділили. Поміщиця Строганова розділила землю так, що в зону викупних селянських наділів потрапили непридатні для рільництва - вулиці, кам'янисті місця, болота, шляхи, межі. За ці незручні для обробітку землі було сплачено близько 37 тис. крб. У 1889 році з 196 господарств села 36 мали по 8-9 десятин землі, по десятині належало 117 дворам. Виділялася куркульська верхівка, яка нещадно експлуатувала бідноту. В розпалі сільськогосподарських робіт у поміщицькій економії та в куркульських господарствах працювали заробітчани з Полтавської, Чернігівської та інших губерній. За 17-18 годин виснажливої праці поденники-чоловіки одержували 44 коп., а жінки - 33 коп., сезонним робітникам в економіях платили по 26-34 копійки.
Наприкінці XIX ст. кількість населення в селі зросла. Значну частину його становили прийшлі сільськогосподарські робітники, які осідали тут. Якщо на початку 90-х років у Великих Троянах налічувалося 240 дворів і 1817 жителів, то на початку XX ст. - 490 дворів і 2937 жителів. Село в той час входило до Балт- ського повіту Подільської губернії.
Напередодні революції 1905-1907 рр. у Великих Троянах 100 господарств були безземельними, 189 - мали по 2 і менше десятини, тоді як 9 хазяям належало по 10 і більше десятин. Тяжке соціально-економічне становище, політичне безправ'я штовхали селян на боротьбу проти існуючого ладу. В липні 1905 року близько 300 селян відмовилися доглядати цукрові буряки за 30 коп. у день. Карателі придушили виступ. Найактивніших його учасників посадили до холодного льоху, але страйк тривав ще протягом тижня. Поміщик змушений був задовольнити вимоги страйкуючих - підвищити платню до 45 коп. і звільнити заарештованих. Навесні наступного року селяни добивалися наділів безземельним і малоземельним. Волосна поліція розігнала їх. Справа керівників цього виступу Л. К. Киселя, І. М.


Сучасна карта - Великі Трояни