Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Аджамка

Сторінка 1 з 9
Аджамка - село, центр сільської Ради. Розташована на річці Аджамці, лівій і притоці Інгулу, за 21 км від Кіровограда і за 11 км від залізничної станції Медерове. З обласним центром сполучена автошляхом. Населення - 5253 чоловіка. Сільраді підпорядковані також населені пункти Григорівка, Новомиколаївка, Павло-Миколаївка, Привілля, Радянське.
На території теперішньої Аджамки люди жили з давніх-давен - про це свідчать знайдені тут кам'яні знаряддя доби бронзи (II тисячоліття до н. е.) та скіфо-сарматського періоду (IV ст. до н. е.- II ст. н. е.), а також давньоруська зброя.
На початку XVIII ст. тут були розташовані козацькі зимівники. В першій половині 50-х рр. засновано одне з новослобідських поселень. Протягом 1752-1753 рр. тут селилися українці, росіяни, серби, молдавани. Вони брали участь у спорудженні фортеці Св. Єлисавети, а також в охороні південних кордонів від нападів татар і турків. В 60-х рр. XVIII ст. це поселення згадується як сотня-слобода Новослобідського полку, на чолі якої стояв сотник К. Вовк. Старшина користувалася великими пільгами і земельними наділами (50-200 десятин). З козаками вона поводилася як з підданими, всіляко експлуатуючи підсусідків і почасти козаків-підпомічників.
У січні 1769 року Аджамку захопила орда татар під проводом хана Керим-Гірея. Багато мешканців втекло до фортеці Св. Єлисавети та у навколишні ліси. Татари пограбували і спалили село, в якому тоді налічувалося вже близько 900 дворів. Після вигнання ханського війська в село повертаються його жителі. Поступово Аджамка відбудовувалася. Тут розташувалася 19-а рота Єлисаветградського пікінерського полку. 1777 року село увійшло до Олександрійського повіту.
Через 10 років Аджамка стала казенним селом, де було 310 дворів і 933 душі чоловічої статі. В 1821 році її перетворили на військове поселення. Більшість чоловіків Аджамки служили в Малоросійському кірасирському полку. Постійні муштри і важка фізична праця в полі - такою була доля поселенців. Після ліквідації військових поселень колишніх поселенців переведено на становище державних селян. 1863 року в Аджамці - волосному центрі Олександрійського повіту проживало 4598 чоловік. Поряд із землеробством у містечку розвивалося ремісництво. У середині 80-х рр. в Аджамці було 110 дрібних ремісничих підприємств та 11 крамниць. На базарах, що проводилися щодня, продавали сукно, полотно, залізо, шкіру, м'ясо, діжки, рибу тощо.
У квітні-травні 1865 року жителі Аджамки підтримали державних селян Нов- городки, які відмовилися виконувати повинності і вимагали замінити всіх сільських старшин. Викликаний сюди властями полк драгунів жорстоко розправився з непокірними. Однак і після цього на вимогу властей дати письмове підтвердження про «беззаперечне підкорення начальству» більшість учасників заворушення відповіла відмовою.
Згідно указів 1866-1867 рр. за державними селянами Аджамки закріпили в середньому по 6,7 десятини на двір. З розвитком капіталізму посилилося класове розшарування села. Через 20 років після виходу у світ царських указів на один селянський двір припадало лише 1,7 десятини землі. В середині 90-х років 44 проц. селян зовсім не мали робочої худоби і були майже безземельними. 7 тис. десятин кращої землі сконцентрувалося у поміщиків і зростаючої сільської буржуазії - куркулів. Протягом останньої чверті XIX і на початку XX ст. врожай основних зернових культур в селянських господарствах не перевищував 25 пудів з десятини. В той час урожайність на поміщицьких землях, де застосовувалися сільськогосподарські машини, була в 1,5-2 рази вищою. Сподіваючись поліпшити своє матеріальне становище, деякі селяни займалися ремісництвом. У 1905 році в Аджамці налічувалося 70 кравців, 50 шевців, 20 ковалів, 20 столярів і теслярів. Бідноті
доводилося найматися за мізерну плату до поміщиків і куркулів. У весняний період наймит одержував від 25 до 33 коп., а восени - 27-40 копійок.
Доведені до крайньої бідності, трудящі села не раз виступали проти утисків і соціальної несправедливості. Так, у червні 1883 року, коли місцевий піп та урядник захопили громадську землю, селяни скликали сходку, на яку зібралося понад 300 чоловік. Сходка переобрала старосту, який потурав попові і уряднику. Царські власті розправилися з повстанцями; селянина П.


Сучасна карта - Аджамка