Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Диківка
ДИКІВКА (до 1784 року - Дика, Самбор) - село, центр сільської Ради, розташоване на березі річки Інгульця, за 25 км від районного центру і за 12 км від залізничної станції Пантаївка. Населення - 2511 чоловік.
У селі міститься центральна садиба колгоспу «Дружба», за яким закріплено 8068 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 7129,3 га орної землі. Спеціалізація господарства - хліборобство, тут вирощують озиму пшеницю, соняшник, цукрові буряки. Розвинуте також тваринництво молоч
ного напряму. Допоміжні галузі - садівництво, городництво. 118 трудівників села відзначені урядовими нагородами, серед них - заслужений механізатор УРСР, кавалер ордена Леніна Л. М. Бургаз.
У середній і восьмирічній школах навчаються 360 дітей, працюють 34 вчителі. Є три клуби, дві бібліотеки з фондом 16 тис. книг, дільнична лікарня на 25 ліжок, пологовий будинок, дільнична ветлікарня.
У Диківці - 84 комуністи і 108 комсомольців.
У першій половині XVIII ст. на території сучасного села був хутір сотника Миргородського козацького полку Дика.
Вперше село згадується у письмових джерелах за 1742 рік.
Виходець із села С. Ф. Губа служив матросом на броненосці «Потьомкін» і брав безпосередню участь у повстанні, що почалося 14 червня 1905 року.
Радянську владу у Диківці встановлено у лютому 1918 року.
520 жителів воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни, 150 з них відзначені орденами і медалями, 370 загинули. 30 листопада 1943 року в бою за Диківку уродженець с. Лабурівки Кошелевського району Полтавської області І. І. Спичак знтцив гранатами ворожий танк, три бронетранспортери і 25 гітлерівців. Озвірілі фашисти намагались взяти сміливця живим. Тяжко поранений, він в останню мить підірвав гранатами себе і 5 фашистів. Йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Над братською могилою воїнів-визволителів села, де поховано й І. І. Спичака, височить пам'ятник. Ім'я героя носить піонерська дружина середньої школи.
Уродженцями села є заслужений артист УРСР О. О. Григораш та генерал-майор Г. Ф. Бірюков.
ного напряму. Допоміжні галузі - садівництво, городництво. 118 трудівників села відзначені урядовими нагородами, серед них - заслужений механізатор УРСР, кавалер ордена Леніна Л. М. Бургаз.
У середній і восьмирічній школах навчаються 360 дітей, працюють 34 вчителі. Є три клуби, дві бібліотеки з фондом 16 тис. книг, дільнична лікарня на 25 ліжок, пологовий будинок, дільнична ветлікарня.
У Диківці - 84 комуністи і 108 комсомольців.
У першій половині XVIII ст. на території сучасного села був хутір сотника Миргородського козацького полку Дика.
Вперше село згадується у письмових джерелах за 1742 рік.
Виходець із села С. Ф. Губа служив матросом на броненосці «Потьомкін» і брав безпосередню участь у повстанні, що почалося 14 червня 1905 року.
Радянську владу у Диківці встановлено у лютому 1918 року.
520 жителів воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни, 150 з них відзначені орденами і медалями, 370 загинули. 30 листопада 1943 року в бою за Диківку уродженець с. Лабурівки Кошелевського району Полтавської області І. І. Спичак знтцив гранатами ворожий танк, три бронетранспортери і 25 гітлерівців. Озвірілі фашисти намагались взяти сміливця живим. Тяжко поранений, він в останню мить підірвав гранатами себе і 5 фашистів. Йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Над братською могилою воїнів-визволителів села, де поховано й І. І. Спичака, височить пам'ятник. Ім'я героя носить піонерська дружина середньої школи.
Уродженцями села є заслужений артист УРСР О. О. Григораш та генерал-майор Г. Ф. Бірюков.
Дивиться також інші населені пункти району: