Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Олександрія

Сторінка 1 з 15
Олександрія - місто обласного підпорядкування, розташоване на річці Інгульці, за 75 км на північний схід від Кіровограда. Через місто проходить залізнична вітка Знам'янка-Пятихатки і автошлях Київ-Дніпропетровськ. Населення - 72,4 тис. чоловік. Міській Раді підпорядковано також селища Димитрове і Пантаївка.
За часів Нової Січі на місці сучасної Олександрії був зимівник, заснований козаком Усом. Поблизу Усиківки в середині XVIII ст. почали селитися розкольники з центральної Росії та українські селяни-втікачі від польсько-шляхетського
гніту. Поселення стояло на важливому торговому шляху з Полтави у Крим. У 1752 році в ньому проживало 256 чоловік.
Із заснуванням Нової Сербії, коли тут розмістили солдатів Пандурського полку, поселення перейменовано на Бечею (паралельно вживалися - Беча, Бечка). Під такою назвою воно позначене на карті, складеній інженер-полковником де Боскетом 1751 року. Пізніше в Бечеї розташувалася 12-а рота Жовтого гусарського полку. Незважаючи на присутність військового гарнізону, мешканці її брали участь у народних виступах. Так, у 1768 році, під час Коліївщини, частина їх пішла в гайдамаки. У січні 1769 року місцеве населення разом з гарнізоном чинило впертий опір татарським загарбникам.
1784 року поселення перетворено на повітове місто і названо Олександрійськом, а згодом - Олександрією. У 1793 році тут було 120 хат-мазанок, в яких проживало 738 чоловік. Цегляні будівлі - міської ратуші, сирітського суду, казначейства, квартирної комісії з'явилися тільки на початку XIX ст. На 1823 рік у місті налічувалося 322 будинки з 1800 мешканцями. З 1857 року в Олександрії проживало 7800 чоловік. Частина населення займалася чумакуванням. Працювало 42 крамниці, щороку відбувалося 3 ярмарки. Під час Кримської війни 1853-1856 рр. до Олександрії було евакуйовано багато установ з Одеси, Херсона та інших міст.
Протягом 30-50-х рр. XIX ст. у місті чотири рази спалахувала епідемія холери. Тільки в 1855 році від неї померло 142 чоловіка®. Населення фактично було позбавлено кваліфікованої медичної допомоги. На 1858 рік тут функціонувала лише аптека. Повітове й церковнопарафіяльне училища - усі навчальні заклади міста на 1859 рік.
У пореформений період економічний та культурний розвиток Олександрії дещо прискорився. Поблизу неї у 1872 році прокладено залізницю Харків-Миколаїв, а ще за кілька років через місто пролягла лінія Користівка - П'ятихатки. Зростало й населення: на 1897 рік кількість жителів досягла 14 тис.чоловік (10 834 міщан, 2130 селян, 577 дворян, 177 купців і 60 чоловік духівництва).
На початку XX ст. в місті діяло 46 невеликих промислових підприємств, переважно для переробки сільськогосподарської сировини. На них було зайнято 132 чоловіка. У 17 ремісничих майстернях працювало 50 робітників. Оплата праці найманих чорноробочих чоловіків становила всього 60 коп. за день, а жінок- 40 коп. Кустарними промислами займалося понад 800 чоловік, серед них - 300 ткачів, 250 прядильниць і вишивальниць, 50 шевців і кравців, 20 теслярів і столярів, 30 штукатурів, 10 пічників тощо. Широко застосовувалась дитяча і жіноча праця. «Я,- писав один з тогочасних дослідників кустарних промислів,- ніколи не міг дивитися без особливого сердечного болю на цих бідних скитальниць-прядильниць, які переходили майже щоденно з будинку в будинок: де тільки вона знайде собі роботу, там і примоститься, в куточку, на прилавці, працює без відпочинку з 3 - 4 години ранку до 7-8 вечора».
Частина мешканців Олександрії займалася хліборобством. В середньому на душу сільського населення міста припадало всього 2 десятини. Малоземелля
примушувало селян орендувати землю. Багато з них кидали господарства і йшли на відхожі промисли. Так, тільки 1903 року в пошуках заробітку місто покинули 4195 жителів.
Жорстока капіталістична експлуатація, важкі умови праці й побуту, політичне безправ'я - все це породжувало у передової частини робітників прагнення до боротьби за свої права. Наприкінці 1900 року в Олександрії виникає соціал-демократична група, до якої увійшли В. Кузьменко, Н. Грушецька, В. Захарченко, Я. Животинський та інші. Згодом вона поповнилася такими активними членами як А. Шнейдеров, Г. Грузинський. Група встановила зв'язки з соціал-демократичними організаціями


Сучасна карта - Олександрія