Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Олександрія

старшокласники школи № Я (тепер № 4) М. Д. Олефіренко, О. Шакало, Ф. Шпак,
О. Ошкулов, Т. Комлик, М. Пащенко.
Щоб діставати потрібну інформацію, підпільники влаштовувалися на роботу на підприємствах і в установах окупантів, псували там зерно, перешкоджали відвантажуванню його в Німеччину, в автоколоні та ремонтних майстернях виводили з ладу машини, на залізничних вагонах обрізали гальмові рукави, вносили плутанину в сигналізацію. На 28-му кілометрі, між станціями
Королівка і Байдаківка, було пущено під укіс ешелон. Влітку 1943 року патріоти перерізали телефонний кабель Ростов-Берлін, перервавши на деякий час зв'язок між фронтом і ставкою Гітлера. Всього за період окупації міські підпільні групи провели понад 40 диверсійних актів. Робітники Г. Д. Мірошниченко, І. І. Захарченко та Й. С. Кудря, ризикуючи життям, зберегли пам'ятник В. І. Леніну, встановлений ще в 1935 році на рудоремонтному заводі. Багатьох учасників антифашистського підпілля окупантам вдалося заарештувати. Були закатовані комуністи В. Пащенко, Я. Шахунянц, комсомольці О. Шакало, П. Дегтяр та інші. Імена комсомольців підпільників нині носить школа № 4 та піонерські дружини шкіл міста. Посмертно удостоєно звання почесного громадянина міста
І. Д. Діброву, активного учасника громадянської війни, командира прославленого партизанського з'єднання, що діяло на території області під час німецько-фашистської окупації. І. Д. Діброва тривалий час жив в Олександрії. Комуністична партія і Радянський уряд нагородили 28 активних партизанів і учасників підпілля орденами й медалями.
Понад 10 тис. жителів міста билося на фронтах Великої Вітчизняної війни, 5600 з них відзначено нагородами. Восени 1943 року частини і з'єднання 5-ї гвардійської армії 2-го Українського фронту розгорнули запеклі бої за Олександрію. Після десятиденного наступу і обхідного маневру частини 13-ї гвардійської і 111-ї стрілецьких дивізій, 6-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії, 5-ї гвардійської армії і 8 го механізованого корпусу 6 грудня 1943 року визволили місто. Під час цієї операції було знищено понад 2 тис. солдатів і офіцерів, 105 танків ворога, а також захоплено багато зброї і військового спорядження. Наказом Верховного Головнокомандуючого одинадцяти частинам і з'єднанням присвоєно почесні найменування - «Олександрійських». Визволяючи Олександрію, проявили героїзм багато радянських воїнів. Бронебійник Пивоваров ліквідував 7 кулеметних точок. Мінометники лейтенанта Горянова відбили контратаку і знищили цонад 100 фашистів. Танкісти роти старшого лейтенанта Л. О. Баранникова знищили 3 танки, 58 гармат, 6 складів з боєприпасами, розгромили військовий ешелон з 1200 гітлерівцями. В цьому бою Л. О. Баранников загинув. Взвод лейтенанта Петруніна 34-го полку 13 ї гвардійської стрілецької дивізії першим захопив гітлерівські траншеї на східній околині міста. Це дало -смогу підрозділам полку, подолавши шалений ворожий опір, увірватися до Олександрії. На честь воїнів-визволителів у 1968 році споруджено меморіальний комплекс.
Відразу ж після визволення міста велику організаторську роботу по відбудові господарства розгорнули районний комітет КП(б)У, виконкоми районної і міської Рад депутатів трудящих. Втікаючи під ударами Червоної Армії, німецько- фашистські загарбники зруйнували шахти №№ 2, 3, Байдаківський вуглерозріз, брикетну фабрику, електростанцію, залізничний вокзал, театр, палац піонерів, середню школу № 2, педучилище тощо. Сума збитків, завданих гітлерівськими окупантами установам і організаціям міста, становила 200 млн. крб. Вже через два дні після визволення стала до ладу залізнична станція. Піднімаючи з руїн шахту № 2, кадрові робітники - прохідник Доброштан. електрослюсар Мороз, тесляр Тяглий виконували норми більш як на 150 проц. ЦК профспілки гірників у 1945 році присвоїв їм звання майстра вугілля в дні Великої Вітчизняної війни. У 1944 році почали працювати заводи гірничого устаткування (нині завод підйомно-транспортного устаткування), «Червоний ливарник», гончарний, маслозавод, ґудзикова фабрика, промислові артілі.
Особлива увага приділялася нормалізації роботи тилів буровугільної промисловості - будівельних, монтажних підприємств, транспорту, заводу гірничо-шахтного устаткування. На шахти, де тривали відбудовчі роботи, безперервно надходила нова техніка, механізми з братніх республік. З


Сучасна карта - Олександрія