Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Злинка

Злинка - село, центр сільської Ради. Розташована на берегах річки Дубівки, західної притоки Плетеного Ташлика. Відстань до районного центру - 25 км. На околиці села - залізнична станція Капустине. Населення - 7259 чоловік. Сільраді підпорядковано також села Анастасівка, Новаківка, Прохорова Балка.
Виникла Злинка в першій половині XVIII ст. Зміцнюючи південні кордони країни, російський уряд заохочував заселення цього краю жителями з північних губерній. Назву селу дали селяни-старообрядці - вихідці з посаду Злинки Новозибківського повіту Чернігівської губернії. У документах 1760 року населений пункт згадується як військова слобода, підпорядкована Новослобідському козачому полку.. З реорганізацією цього полку у Єлисаветградський пікінерський (1764 р.) тут розташувалася одна з його рот. У 80-х роках мешканців перевели на становище державних селян. На 1787 рік у Злинці налічувалося 175 дворів, 567 душ чоловічої статі.
Протягом 1821-1857 рр. село знову було військовим поселенням, що входила до 3-ї Української уланської дивізії. Коли провадився попередній перепис населення, розкольники зібралися 25 березня 1818 року в селі Плоскому на сход. Посилаючись на релігійні звичаї, вони рішуче протестували проти перетворення їх на уланів. На ім'я царя було подано три чолобитні, які лишилися без відповіді. Майже 40 років тут панував жорстокий режим військового кріпацтва. Тяжка праця поселенців на т. зв. громадських ланах, сувора регламентація повсякденного житт» і побуту доповнювалася муштрою і свавіллям начальників. Господарства військових поселенців занепадали.
1859 року в Злинці проживало 4388 чоловік. Згідно з указами про поземельний устрій державних селян 1866-1867 рр. за колишніми військовими поселенцями збереглися їхні наділи. Користування землею було общинним, відставні солдати (240 ревізьких душ) мали окремі ділянки. З 1868 року всю орну землю общини розбили на 4 частини, в яких щороку проводились переділи, в залежності від числа їдців у сім'ях. 1885 року в містечку (з 1861 року Злинка стала містечком) налічувалось 1373 господарства, а з яких 198 були безземельними. З 11 499 десятин орної землі майже третину бідняцькі господарства здавали в оренду. Внаслідок щорічних переділів общинної землі заможні селяни привласнювали кращі ділянки за рахунок т. зв. неплатників податку. При середньому розмірі земельного наділу 11,6 десятини 533 двори володіли майже вдвічі меншою кількістю землі, ніж 71 куркульський, який обробляв ло 20-28 десятин, 137 заможних сімей мали по 5 і більше голів робочої худоби. І в той же час 239 господарств взагалі були без тягла. Переважна більшість селян обробляла землю, вдаючись до супряги. Поряд із землеробством в містечку розвивалися ремесла і кустарне виробництво, яким займалися 28 родин.
Революція 1905-1907 рр. справила великий вплив на зростання свідомості трудящих. Коли після опублікування маніфесту 17 жовтня 1905 року місцеві чорносотенці зробили спробу влаштувати процаристський мітинг, селяни розігнали його. Надвечір прибули дві сотні карателів. Ініціатори виступу селяни І. Колечкін, К. Панченко, Г. К. Карелін, вчитель І. Л. Чересленко - всього близько 50 чоловік - були ув'язнені на 6 місяців. За революційну агітацію притягався до суду А. В. Коваленко. У квітні 1908 року групу жителів - Г. К. Кареліна, П. М. Воротила та інших за участь у революційному русі ув'язнили в єлисаветградській тюрмі.
Столипінська аграрна реформа сприяла дальшій диференціації селянства. В 1913 році 121 господарство мало до 5 десятин землі, 338 - до 12,5 десятини, 5 - до 15. В той же час у володінні кожного з куркульських дворів налічувалося до 22,5 десятини землі. Через малоземелля і злидні бідняки кидали рідні місця й переселялися за межі України. У 1906-1913 рр. із волості виїхало 350 чоловік, з них 13 родин - в Тургайську область, Оренбурзьку та Іркутську губернії. Бідняки змушені були шукати заробітків на стороні. Так, у 1912 році чимало їх працювало землекопами на будові залізничної лінії Помічна-Бахмач. Напередодні імперіалістичної війни на околиці Злинки було споруджено станцію Капустине, завдяки чому дещо пожвавилося економічне життя містечка.
У Злинці, волосному центрі з кількатисячним населенням працювала лікарня на 4 ліжка. Медичне обслуговування здійснювалось лікарем і 3 фельдшерами. До 1868 року діяла однокласна парафіяльна школа. Через рік відкрилося «зразкове» .двокласне народне училище. Про те, яким


Сучасна карта - Злинка