Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Високі Байраки

Сторінка 1 з 8
Високі Байраки - село, центр сільської Ради, розташоване в долині річки Мамайки, що впадає в Інгул, за 12 км від Кіровограда і за 2 км від залізничної станції Канатове. З обласним центром сполучені автошляхом. В 1960 році з Високими Байраками злилися села Кишкіне, Кременецьке, Мала Мамайка, Мар'ївка. Населення - 921 чоловік. Сільраді підпорядковані також населені пункти Андросове, Рожнятівка, Сазонівка, Червоний Кут.
Село Вищі Буєраки, пізніше Високі Байраки, виникло на початку другої половини XVIII ст. Назва його походить від місцевості Високих Байраків, порізаної численними балками, вкритої лісами, що підноситься більш як на 200 м над рівнем моря. Поряд виникло кілька поселень, які стали називатися за іменами поміщиків - Андросовим, Кременецьким, Кишкіним. Мала Мамайка дістала назву від річки Мамайки, що протікає тут. Мар'ївку забудовано в 1786 році, Рожнятівку - на початку XIX ст., (Червоний Кут у 1923 році заснували вихідці з села Веселого Кута Знам'янського району).
Одержавши від царського уряду ці землі, поміщики - колишні офіцери новосербскких поселенських полків переселяли сюди селян-кріпаків з Київської,
Полтавської, Харківської та Курської губерній. У 1798 році 5 поміщиків володіли тут 4653 десятинами землі і 787 кріпаками. Жили селяни з хліборобства і домашнього ремесла - ткацтва, ковальства, бондарства.
Голод і хвороби забирали життя у багатьох бідняків. Середня тривалість життя селян досягала лише 40 років. Ревізька казка від 1 листопада 1857 року засвідчує часті смерті людей в молодому віці. В родині кріпака І. Я. Цуркана, наприклад, протягом чотирьох років померло 3 чоловіка. Помер і сам господар двору, не проживши й 45 років. Тяжке становище змушувало селян кидати свої оселі. Частими були втечі від поміщиків. У 1795 році один з високобайрацьких поміщиків Михайлов звертався до уряду з проханням відшукати і повернути йому 41 кріпацьку сім'ю (всього 172 чоловіка), які перебували «в бігах». Кріпаки, прагнучи землі і волі, великими групами тікали в південні степи.
Реформа 1861 року не принесла селянам ні справжньої волі, ні землі. Місцеві поміщики залишили за собою 3231 десятину кращих земель, а 689 ревізьких душ села за уставними грамотами одержали злиденні наділи по 2,5-3,5 десятини (включаючи й садиби) на горбах та схилах балок. За ці малородючі землі селяни протягом 49 років мали сплатити державному банку по 67 крб. 96 коп. викупних платежів за десятину, що значно перевищувало тодішні ринкові ціни на землю. До того ж, вони були позбавлені права користуватися навколишніми лісами, пасовищами та іншими угіддями.
З розвитком капіталістичних відносин у Високих Байраках зростає сільська буржуазія, посилюється зубожіння та розорення трудового селянства. За даними подвірного перепису 1886 року, в 7 куркульських господарствах зосереджувалося до 750 десятин землі, близько 60 селянських дворів (майже дві третини) мали в середньому лише від 1 до 6 десятин землі, решта - від 6 до 10 десятин.
Часто селяни орендували землю в поміщиків за дуже високими цінами - від 5 до 7 крб. за десятину. Переважна більшість селян не мала змоги застосовувати у своїх господарствах сільськогосподарські знаряддя, навіть у найсприятливіші роки врожаї не перевищували 36 пудів з десятини. До того ж на плечі селян важким тягарем лягали численні податки і побори. Тому нерідко селянину-бідняку винагородою за важку працю восени залишалася тільки солома й полова.
Постійні злидні гнали селян на заробітки до Єлисаветграда. Деякі з них вже на початку XX ст. брали активну участь в революційній боротьбі з царизмом. Так, жителі села А. Д. Середа, П. П. Тарапака та І. Є. Литвинов в 1902-1903 рр. вступили до Єлисаветградської соціал-демократичної організації і за її дорученням поширювали в Високих Байраках антиурядові листівки, проводили серед селян революційну роботу. Активну участь у розповсюдженні таких листівок брав також селянин П. І. Лопушенко. 1903 року серед високобайрацьких селян агітаційну роботу, спрямовану проти царського самодержавства, проводив В. Н. Боженко. Він працював тоді теслярем у поміщицькому маєтку. Згодом, переслідуваний поліцією та властями, В. Н. Боженко виїхав з села.


Сучасна карта - Високі Байраки