Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Піщаний Брід

Сторінка 1 з 8
Піщаний Брід-село, центр сільської Ради. Розташований на берегах річки Чорного Ташлику, за 16 км від районного центру, за 9 км від залізничної станції Помічна. Через Піщаний Брід проходять автошляхи Кіровоград-Київ, Кіровоград-Одеса. Населення - 4208 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти: Веснянка, Крикунка, Микільське, Нова Ковалівка, Перемога, Червона Поляна та Якимівка.
Територія сучасного села з часу виникнення Нової Січі входила до складу Бугогардівської паланки, що межувала з польським кордоном. Бродом через Чорний Ташлик гайдамаки переправлялися на Правобережну Україну для боротьби з польською шляхтою. Протягом 30-50-х років XVIII ст. тут не раз відбувалися збройні сутички між гайдамаками й польськими військами та царськими каральними загонами. У 1753 році царський уряд включив частину Бугогардівської паланки з Чорним Ташликом до складу щойно утвореного Новослобідського козацького полку. Саме на кордоні цього полку в 50-х роках XVIII ст. вихідці з Московської, Калузької та Чернігівської губерній заснували слободу Піщаний Брід.
1764 року Піщаний Брід увійшов до складу Єлисаветинської провінції новоутвореної Новоросійської губернії. Населення шанця, як з того часу стала іменуватися слобода, було включено до Єлисаветградського пікінерського полку. Шанець поділявся на сотні, або кутки: Шламбове, Сірівчина, Циганка й Метанівка. У 1783 році Піщаний Брід підпорядковано Ольвіопольському, через рік - Новомиргородському повітові Катеринославського намісництва, а населення його з 1787 року влилося до Катеринославського козацького війська. В цей час у Піщаному Броді було 133 двори, де мешкало 306 душ чоловічої статі. У 1795 році село входило до Вознесенського намісництва, з наступного року - Ольвіопольського повіту Новоросійської губернії4
і, нарешті, з 1803 року - до Херсонської губернії. Жителі, яких на цей час налічувалось 994 чоловіка1, перебували на становищі державних селян. У селі жили ще й кріпаки майора О. Зерваницького: йому царський уряд подарував тут 1820 десятин землі. Протягом 1817-1857 рр. Піщаний Брід був військовим поселенням. Тут перебував 2-й ескадрон 4-го Бузького уланського полку. Три дні на тиждень узимку і два - влітку поселенці займалися військовим навчанням. В інші дні виконували польові та будівельні роботи.
Після ліквідації військових поселень жителів Піщаного Броду перевели в розряд удільних селян. На 1859 рік у селі налічувався 441 двір і проживало 2568 чоловік. За «Положенням» 1863 року 1271 ревізька душа одержала по 7,5 десятини землі. 1876 року відбувся переділ землі, 1299 ревізьких душ користувалось 10 560 десятинами общинної землі. Відтоді через кожні три роки куркулі брали наділи не за числом осіб чоловічої статі, а по «силі», інколи до 80-100 десятин. Наділи бідняків чимдалі зменшувалися. У 1883 році землі в селі було 11386 десятин, а населення - 4214 чоловік. 57 господарств були безземельними, 57 мали до 6 десятин, 252 - до
11 десятин, зате куркулі володіли ділянками від 25 до 250 десятин землі. 177 малоземельних господарств змушені були брати на кабальних умовах 197 десятин в оренду. 59 господарств не мали ні робочої, ні продуктивної худоби, в 140 дворах були тільки корови, у 21 - по одній голові робочої худоби. Заможні селяни були власниками 28 вітряків і 3 водяних млинів, маслобойні, двох крупорушок. У їхніх господарствах працювало 45 найманих робітників.
Внаслідок розвитку капіталізму тривало дроблення селянських наділів. Уже в кінці XIX ст. в середньому на душу припадало близько десятини. В 1900 році тут налічувалося 1049 дворів і 5345 жителів. Селяни засівали 5120 десятин надільної і 356 орендованої землі. Та відсутність необхідного сільськогосподарського реманенту для обробітку її призводила до низьких урожаїв. Так, 1898 року середній збір зерна становив 34,9 пуда з однієї десятини, а в 1900 році - лише по 4,6 пуда. Частина розорених селян залишала рідні місця, переселялася в інші райони країни, чимало жителів виїхало на Кубань.
Безземелля й малоземелля, жорстокий визиск і політичне безправ'я породжували серед трудящих невдоволення існуючим ладом. Під час революції 1905-1907 рр. жителі села М. А. Прокопчук та Т. М. Ієрусалимський закликали односельців боротися за повалення царизму.


Сучасна карта - Піщаний Брід