Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Турія
ТУРІЯ - село, центр сільської Ради, розташоване на річці Гептурці, за 8 км на північний захід від районного центру і за 10 км від залізничної станції Капітанівка. Населення - 2588 чоловік.
У селі міститься центральна садиба колгоспу «Прогрес», за яким закріплено 3790 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 3391 га орної землі. Провідні галузі господарства - хліборобство і тваринництво. На честь 100-річчя від дня народження В. І. Леніна колгосп нагороджений Ленінською ювілейною Почесною Грамотою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС, перехідним Червоним прапором Міністерства сільського господарства
СРСР і ЦК профспілки робітників та службовців сільського господарства і заготівель. Близько 110 трудівників колгоспу відзначені урядовими нагородами, в т. ч. бригадир О. С. Шевченко - орденом Леніна.
Працюють восьмирічна школа, в якій 29 вчителів навчають 310 дітей. Є будинок культури, клуб, 2 бібліотеки з книжковим фондом близько 24 тис. примірників.
У селі - 45 комуністів і 80 комсомольців.
Турія вперше згадується в історичних документах першої чверті XVIII століття. Життя місцевого населення під гнітом польської шляхти яскраво описав М. Грабовський в історичній повісті «Станиця Гуляйпільська».
Близько 100 туріївців були учасниками селянського виступу в Лебедині 1905 року. Після придушення заворушення одного з його керівників селянина Г. М. Бондаренка заслано на два роки у Вологодську губернію. В 1907-1908 рр. за революційну діяльність були заарештовані і вислані у північні райони Росії 12 селян Турії, серед них І. С. Постоленко, М. І. Котляр, А. С. Круподер.
Радянську владу в Турії встановлено у лютому 1918 року.
1922 року 18 бідняцьких господарств об'єдналися у ТСОЗ «Добробут». 1930 року виникли колгоспи «12-річчя Жовтня», «Комінтерн», ім. Чапаєва, які 1956 року об'єдналися в один - «Прогрес».
277 мешканців Турії воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни, 239 з них віддали життя за Батьківщину. Колгоспницю Є. Ф. Гненну за переховування партизанів гітлерівці повісили в 1943 році на площі у Новомиргороді. В боях за визволення села відзначилися полки 6-ї стрілецької дивізії під командуванням полковника І. Ф. Обушенка. На братських могилах, де поховані 2657 радянських воїнів-визволителів, встановлені 2 пам'ятники.
Уродженцями Турії є заслужений енергетик УРСР Ф. М. Жижченко та заслужений працівник культури УРСР М. К. Гненний.
Поблизу Турії досліджені кургани з похованнями скіфського часу (VII-III ст. до н. е.), кочівницька могила XI-XIII ст. На території села виявлено три поселення черняхівської культури (II-VI ст. н. е.), на одному з яких розкопано дворище із трьох наземних споруд (житла, комори, клуні) і знайдено два скарби римських монет II ст. н. ери.
У селі міститься центральна садиба колгоспу «Прогрес», за яким закріплено 3790 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 3391 га орної землі. Провідні галузі господарства - хліборобство і тваринництво. На честь 100-річчя від дня народження В. І. Леніна колгосп нагороджений Ленінською ювілейною Почесною Грамотою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС, перехідним Червоним прапором Міністерства сільського господарства
Працюють восьмирічна школа, в якій 29 вчителів навчають 310 дітей. Є будинок культури, клуб, 2 бібліотеки з книжковим фондом близько 24 тис. примірників.
У селі - 45 комуністів і 80 комсомольців.
Турія вперше згадується в історичних документах першої чверті XVIII століття. Життя місцевого населення під гнітом польської шляхти яскраво описав М. Грабовський в історичній повісті «Станиця Гуляйпільська».
Близько 100 туріївців були учасниками селянського виступу в Лебедині 1905 року. Після придушення заворушення одного з його керівників селянина Г. М. Бондаренка заслано на два роки у Вологодську губернію. В 1907-1908 рр. за революційну діяльність були заарештовані і вислані у північні райони Росії 12 селян Турії, серед них І. С. Постоленко, М. І. Котляр, А. С. Круподер.
Радянську владу в Турії встановлено у лютому 1918 року.
1922 року 18 бідняцьких господарств об'єдналися у ТСОЗ «Добробут». 1930 року виникли колгоспи «12-річчя Жовтня», «Комінтерн», ім. Чапаєва, які 1956 року об'єдналися в один - «Прогрес».
277 мешканців Турії воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни, 239 з них віддали життя за Батьківщину. Колгоспницю Є. Ф. Гненну за переховування партизанів гітлерівці повісили в 1943 році на площі у Новомиргороді. В боях за визволення села відзначилися полки 6-ї стрілецької дивізії під командуванням полковника І. Ф. Обушенка. На братських могилах, де поховані 2657 радянських воїнів-визволителів, встановлені 2 пам'ятники.
Уродженцями Турії є заслужений енергетик УРСР Ф. М. Жижченко та заслужений працівник культури УРСР М. К. Гненний.
Поблизу Турії досліджені кургани з похованнями скіфського часу (VII-III ст. до н. е.), кочівницька могила XI-XIII ст. На території села виявлено три поселення черняхівської культури (II-VI ст. н. е.), на одному з яких розкопано дворище із трьох наземних споруд (житла, комори, клуні) і знайдено два скарби римських монет II ст. н. ери.