Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Новомиргород

Сторінка 1 з 12
Новомиргород - місто районного підпорядкування, розташоване на берегах річки Великої Висі і на лівому березі її притоки Гептурки, за 80 км на північний захід від Кіровограда. Залізнична станція на магістралі Одеса-Бахмач. 1959 року з Новомиргородом об'єднано місто Златопіль (до 1787 року - Гуляй-Поле). Тоді ж до міста приєднали і села Виноградівку й Катеринівку. Населення - 12 700 чоловік. Міській Раді підпорядковані села Бирзулове та Лікареве.
Територія нинішнього міста заселялася з давніх часів. Тут розкопані кургани доби бронзи (II тисячоліття до н. е.), виявлено поселення черняхівської культури (II-VI ст. н. ери).
Виникнення Новомиргорода датується 1740 роком. Спочатку це був запорізький зимівник Тресяги, в якому налічувалося 20-30 господарств. Згодом у ньому осідали селяни з інших місцевостей України. Більшість їх - вихідці з-під Миргорода Полтавської губернії, тому за поселенням закріпилася назва - Новомиргород.
Після утворення Нової Сербії в Новомиргороді розмістився штаб гусарського полку І. Хорвата. 1753 року для захисту від татарських набігів тут збудували земляний шанець, в середині якого розмістили склад боєприпасів, на бастіонах встановили 10 гармат. Поселенці, до яких приписали і багато місцевих жителів, повинні були на свої кошти озброюватися, одягатися й утримувати коней. Ділилися вони на три категорії: перші - служилі - займалися виключно військовою службою в укріпленні; другі - заступники служилих - заміняли перших на випадок походу чи збройної сутички з ворогом за межами укріплення і треті, т. зв. фаміліанти - мусили обробляти землю і працювати в господарствах перших і других, коли ті були зайняті військовою службою. До цієї категорії належала найбідніша, найбезправніша частина поселенців. Майор С. С. Пишчевич, який залишив цікаві спогади про період своєї служби в Новомиргороді, розповідає, що в середині XVIII ст., доведені до зубожіння поселяни, зібралися біля канцелярії головного начальника Нової Сербії генерала Хорвата, вимагаючи регулярної виплати утримання. У відповідь Хорват наказав стріляти в натовп з гармат. Були вбиті й поранені. Щоб ще більше залякати населення, генерал звелів повісити труп одного з убитих на високому стовпі край шляху.
Економічний розвиток Новомиргорода прискорився з 60-х років XVIII ст. Почали розвиватися ремесла: гончарне, шевське, кравецьке. Крім того, жителі займалися видобуванням каменю й каоліну. Ремісники починають записуватися в цехи. Багаті купці зосереджували в своїх руках державні підряди й відкупи, В списках 1765 року згадується, наприклад, М. Белезлій, який взяв на відкуп всі міські шинки.
У 1773 році Новомиргороду надано статус міста. В той час тут налічувалося близько 4 тис. чоловік населення. Через Новомиргород проходив чумацький шлях, по якому йшли чумацькі валки з хлібом, що вивозився за кордон. 1784 року Новомиргород перетворено на посад. Із створенням Вознесенської губернії він став повітовим містом, яке в 1803 році увійшло до складу Херсонської губернії.
З лютого 1820 року Новомиргород підпорядкували відомству військових поселень. У зв'язку з цим серед жителів міста відбулося заворушення, яке придушили війська. Багатьох учасників тоді покарали канчуками, а найактивніших заслали до Сибіру. Перебування у складі військових поселень дуже гальмувало економічний розвиток міста. Тут знаходився штаб 3-ї уланської дивізії, а також штаби 3-го уланського полку і першого його ескадрону. У 1836 році, коли командування регулярної кавалерії відокремили від управління поселенням, кількість військово- адміністративних установ збільшилася вдвоє. Крім того, в місті розташувалось управління V-VIII округів Новоросійського військового поселення і адміністрації VII округу та першої його волості. Розмістивши свій штаб у Новомиргороді, командир третьої уланської дивізії генерал Трощинський почав перебудовувати його на військовий лад. Поселенці споруджували штабні приміщення, манежі, цейхгаузи, стайні тощо. При в'їзді в місто з півдня містився госпіталь, далі - праворуч і ліворуч - будинки для начальників, офіцерів та різних управлінь, огороджені і з'єднані парканами. Праворуч від майдану розміщувалися ярмаркові приміщення й базар, ліворуч - обнесений бар'єром плац, а біля нього кам'яний манеж з флігелями й гауптвахтами. Торгово-промислове життя Новомиргорода мало турбувало військове командування. В указі, за яким місто було перетворено на


Сучасна карта - Новомиргород