Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Посилювалася боротьба трудящих проти експлуататорів. Серйозне заворушення новомиргородських селян сталося наприкінці 1903 року. Обурившись діями місцевого старости, вони вимагали звільнення його з посади. Оскільки ця вимога не була задоволена, то селяни посадили старшину в холодну. Виступ придушила поліція.
Соціал-демократичні гуртки, що виникли в обох містах наприкінці XIX та на початку XX ст., вносили в стихійний рух організованість, надавали йому політичного характеру. Перший гурток в січні 1893 року організував у Златополі О. Г. Шліхтер з своєю майбутньою дружиною Є. С. Лувищук. Вони приїхали сюди
3 Полтавщини, уникаючи переслідувань поліції. До гуртка входила передова молодь обох міст. Після арешту Шліхтерів у березні 1893 року гурток розпався, та на початку 1902 року в Златополі створюється новий соціал-демократичний гурток, яким керував Л. О. Краснобродський. Гуртківці вивчали марксистську літературу й розповсюджували її серед місцевих селян і робітників. Восени 1903 року до Новомиргорода прибула член Єлисаветградської організації РСДРП Т. Б. Хромченко-Вла- димирська, яка й очолила місцевих соціал-демократів. В грудні 1904 року гуртківці організували страйк робітників млина Сукальського, в якому взяли участь 60 чоловік. Революційну роботу в місті того року проводив також колишній член «Пів- денно-російського робітничого союзу» столяр К. О. Нудьга, висланий сюди під нагляд поліції. В містах і навколишніх селах поширювалася велика кількість соціал-демократичних видань. 4 та 5 грудня до рук жандармів потрапило 174 листівки й брошури десяти найменувань. Серед них 57 примірників, виданих Єлисаветградського організацією РСДРП. У листівках вимагалося політичної свободи без будь-яких обмежень, скасування найманої праці, передачі засобів виробництва до рук трудящих.
Під впливом революційних подій в країні восени і влітку 1905 року в Новомиргороді й Златополі відбувалися багатолюдні демонстрації і сходки. В ніч на 1 травня на північній околиці Златополя під керівництвом членів місцевого соціал- демократичного гуртка відбулася сходка трудящих. Її учасники під червоним прапором, співаючи революційних пісень, пройшли колоною до центра міста. Поліцейські і стражники розігнали демонстрантів. Місцеві власті змушені були викликати до Новомиргорода і Златополя козачу сотню.
Після поразки першої російської революції в Новомиргороді та Златополі пройшли арешти. Поліція провела обшуки. До Архангельської губернії було заслано Т. Б. Хромченко-Владимирську. К. О. Нудьгу заслали до Вятської губернії, де він і помер.
Столипінська аграрна реформа призвела до дальшого зубожіння й обезземелення основної маси селянства. На 1 січня 1908 року в Новомиргороді та волості лише 7,4 проц. селянських господарств мали від 3 до 10 десятин землі, 32 проц. становили безземельні й ті, що мали мізерні ділянки до 3 десятин. У решти господарств не було ні робочої худоби, ні реманенту. Бідняки мусили за безцінь продавати свої наділи куркулям - по 45 крб. за десятину, тоді як ринкова ціна дорівнювала 180-250 крб. Подібна картина спостерігалась і в Златополі. На початку 1906 року місто мало 620 десятин землі сільськогосподарського призначення. З них 546 десятин належало поміщикові Білогорському, 53 - церкві і лише 21 десятина була у 25 селянських господарствах. За таких умов біднота йшла наймитувати до поміщицьких маєтків, розташованих навколо Новомиргорода. По 5-10 наймитів та по 20-50 сезонників працювало у куркулів з південної околиці міста.
1909 року в Новомиргороді 299 найзаможніших жителів міста і навколишніх сіл створили товариство взаємного кредиту. Подібне товариство діяло і в Златополі. Непередодні першої світової війни в Новомиргороді значно розширився броварний завод. У 1910 році розпочалося і в липні 1914 року
Новомиргород
Сторінка 3 з 12
За даними першого загального перепису населення Росії, в 1897 році в Новомиргороді налічувалося 9364 жителі. За соціальним станом вони розподілялися: дворян -201, купців - 20, міщан - 3977 та селян - 49132. У Златополі на той час мешкало близько 8 тис. чоловік. Кустарні підприємства обох міст не могли забезпечити роботою всіх розорених селян. Тому значна частина їх йшла в інші губернії на заробітки. Багато селян переселялися до Сибіру. Масове переселення було викликане ще й тим, що на початку XX ст. різко зросли ціни на землю. Соціал-демократичні гуртки, що виникли в обох містах наприкінці XIX та на початку XX ст., вносили в стихійний рух організованість, надавали йому політичного характеру. Перший гурток в січні 1893 року організував у Златополі О. Г. Шліхтер з своєю майбутньою дружиною Є. С. Лувищук. Вони приїхали сюди
3 Полтавщини, уникаючи переслідувань поліції. До гуртка входила передова молодь обох міст. Після арешту Шліхтерів у березні 1893 року гурток розпався, та на початку 1902 року в Златополі створюється новий соціал-демократичний гурток, яким керував Л. О. Краснобродський. Гуртківці вивчали марксистську літературу й розповсюджували її серед місцевих селян і робітників. Восени 1903 року до Новомиргорода прибула член Єлисаветградської організації РСДРП Т. Б. Хромченко-Вла- димирська, яка й очолила місцевих соціал-демократів. В грудні 1904 року гуртківці організували страйк робітників млина Сукальського, в якому взяли участь 60 чоловік. Революційну роботу в місті того року проводив також колишній член «Пів- денно-російського робітничого союзу» столяр К. О. Нудьга, висланий сюди під нагляд поліції. В містах і навколишніх селах поширювалася велика кількість соціал-демократичних видань. 4 та 5 грудня до рук жандармів потрапило 174 листівки й брошури десяти найменувань. Серед них 57 примірників, виданих Єлисаветградського організацією РСДРП. У листівках вимагалося політичної свободи без будь-яких обмежень, скасування найманої праці, передачі засобів виробництва до рук трудящих.
Під впливом революційних подій в країні восени і влітку 1905 року в Новомиргороді й Златополі відбувалися багатолюдні демонстрації і сходки. В ніч на 1 травня на північній околиці Златополя під керівництвом членів місцевого соціал- демократичного гуртка відбулася сходка трудящих. Її учасники під червоним прапором, співаючи революційних пісень, пройшли колоною до центра міста. Поліцейські і стражники розігнали демонстрантів. Місцеві власті змушені були викликати до Новомиргорода і Златополя козачу сотню.
Після поразки першої російської революції в Новомиргороді та Златополі пройшли арешти. Поліція провела обшуки. До Архангельської губернії було заслано Т. Б. Хромченко-Владимирську. К. О. Нудьгу заслали до Вятської губернії, де він і помер.
Столипінська аграрна реформа призвела до дальшого зубожіння й обезземелення основної маси селянства. На 1 січня 1908 року в Новомиргороді та волості лише 7,4 проц. селянських господарств мали від 3 до 10 десятин землі, 32 проц. становили безземельні й ті, що мали мізерні ділянки до 3 десятин. У решти господарств не було ні робочої худоби, ні реманенту. Бідняки мусили за безцінь продавати свої наділи куркулям - по 45 крб. за десятину, тоді як ринкова ціна дорівнювала 180-250 крб. Подібна картина спостерігалась і в Златополі. На початку 1906 року місто мало 620 десятин землі сільськогосподарського призначення. З них 546 десятин належало поміщикові Білогорському, 53 - церкві і лише 21 десятина була у 25 селянських господарствах. За таких умов біднота йшла наймитувати до поміщицьких маєтків, розташованих навколо Новомиргорода. По 5-10 наймитів та по 20-50 сезонників працювало у куркулів з південної околиці міста.
1909 року в Новомиргороді 299 найзаможніших жителів міста і навколишніх сіл створили товариство взаємного кредиту. Подібне товариство діяло і в Златополі. Непередодні першої світової війни в Новомиргороді значно розширився броварний завод. У 1910 році розпочалося і в липні 1914 року
Дивиться також інші населені пункти району:
- Турія
- Пурпурівка
- Петроострів
- Панчеве
- Оситняжка
- Оситна
- Мартоноша
- Листопадове
- Коробчине
- Кам'янка
- Йосипівка
- Жовтневе
- Дібрівка
- Веселівка
- Бровкове
- Каніж
- Капітанівка