Сторінка 10 з 12
та інші. Успіхам трудівників сільського господарства сприяло значне поповнення кадрів механізаторів, а також зміцнення матеріально-технічної бази. Тільки пере початком жнив 1950 року машинний парк Новомиргородської МТС поповнився 10 тракторами, 6 комбайнами.
У 50-х роках Златопільська деревообробна артіль ім. Горького перетворена на меблеву фабрику. Тут встановили нове устаткування, збудували механічний цех. Шкірзавод освоїв виробництво кольорової шкіри. У
республіканському соціалістичному змаганні підприємств системи промкооперації цей колектив 1955 року зайняв друге місце.
1959 року Новомиргород і Златопіль об'єднані в одне місто районного підпорядкування. На час об'єднання в Новомиргороді проживало 7200 чоловік, а у Златополі - 4280. Міська партійна організація і Рада депутатів трудящих провели значну роботу щодо мобілізації трудящих мас на дострокове виконання державних планів. Колектив цегельно-черепичного заводу зменшив 1960 року собівартість кожної тисячі штук цегли на 7 крб. 12 коп. проти плану. Від впровадження раціоналізаторських пропозицій підприємство одержало 12 тис. крб. економії. В 1960-1970 рр. реконструйовано і розширено завод будівельних матеріалів, продукцію якого одержують і промислові підприємства сусідніх районів. Високоякісна продукція шкір- заводу надходить на взуттєві фабрики України. Було створено шляхово-експлуатаційну дільницю, побудовано нові сучасні приміщення залізничного вокзалу і автовокзалу, два залізобетонні мости через річку Велику Вись, потужний млин, хлібозавод, олійню тощо.
Майже повністю поновився машинний парк районного об'єднання «Сільгосптехніки». На початку 1971 року тут працювало 320 робітників. Ремонтні майстерні протягом року ремонтують близько 300 тракторів. За успіхи, досягнуті у виконанні завдань восьмої п'ятирічки, шофера цього підприємства П. Л. Коровіна нагородили орденом Леніна, слюсаря А. П. Береста - орденом Жовтневої Революції, токаря Г. Т. Литвинова - орденом Трудового Червоного Прапора. На базі колишнього автопарку в місті створено велике автопідприємство, де трудиться понад 500 робітників. Систематично виконує виробничі плани колектив плодоовочевого консервного заводу. Щороку тут випускається понад 4 млн. умовних банок продукції, яка надходить до Москви, Ленінграда, Астрахані, Тюмені, Караганди, а також до зарубіжних країн - Чехословаччини, Югославії, Польщі і ФРН. Заслужено пишаються новомиргород ці своїми трудовими здобутками. Промисловість міста достроково, до 1 листопада 1970 року, виконала завдання восьмої п'ятирічки щодо загального обсягу виробництва. Додатково до плану країна одержала продукції на 2 млн. крб. За роки дев'ятої п'ятирічки в місті будуть реконструйовані заводи шкіряний і будівельних матеріалів. Заплановано перебудувати і технічно оснастити харчокомбінат, міжколгоспну будівельну організацію, меблеву фабрику. Однією з найбільших будов у новій п'ятирічці стане новомиргородська буровугільна шахта, споруджується міжколгоспний комбікормовий завод.
Від робітників підприємств не відстають і новомиргородські колгоспники (1959 року до Новомиргорода відійшло село Лікареве, в якому містився колгосп ім. Котовського). Підвищення рівня культури землеробства, своєчасне і якісне виконання всіх агротехнічних заходів сцрияло одержанню високого врожаю сільськогосподарських культур. Якщо в 1965-1967 рр. артілі ім. Чкалова та ім. Котовського збирали в середньому з кожного гектара по 27,6 цнт озимої пшениці, 365,8 цукрових буряків, 42 цнт кукурудзи та по 25,6 цнт соняшнику, то в 1970 році в цих господарствах було вирощено зернових - по 34,8 цнт, кукурудзи - 58,4 цнт, цукрових буряків - 375,6 цнт і соняшнику - 30,2 цнт з га. Багаті врожаї стали можливими завдяки правильній організації праці, високій трудовій дисципліні хліборобів. Правління колгоспів разом з партійними організаціями вдумливо
комплектували збиральні і посівні агрегати, включаючи обов'язково до складу їх обслуги комуністів. В обох господарствах широкого розмаху набуло соціалістичне змагання. Артілі мали 80 тракторів, 45 комбайнів, 75 автомашин та багато іншої техніки. У двох новомиргород- ських колгоспах 1971 року працювало 175 трактористів і машиністів, 95 шоферів, 25 монтерів і електротехніків. Завдяки широкому впровадженню механізації підвищилась врожайність колгоспних ланів.
Дивиться також інші населені пункти району: