Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У другій половині XVII ст. в цій місцевості виник козацький зимівник. У XVIII ст. він входив до складу Інгульської паланки Нової Січі.
В 1754-1764 рр. Зелене згадується в документах як сотенна слобода Новослобідського козацького полку. В ній налічувалося 112 чоловік: сотник, осавул, хорунжий, 2 церковних служителі, 23 виборні козаки, 75
підпомічників, 9 підсусідків. Старшини і сотник слободи не гребували ніякими засобами заради особистого збагачення. Надаючи нерідко притулок кріпакам-втікачам, вони потім примушували їх разом з біднішим козацтвом обробляти свої землі. Сотник П. Кот, збудувавши міст на річці Зеленій, збирав з проїжджих мостовщину.
Трудові маси слободи, що не мирилися з утисками старшини, брали активну участь у гайдамацькому русі. З перетворенням Зеленого у військову слободу Єлисаветградського пікінерського полку частина козаків взяла участь у виступі пікінерів Новоросійської губернії 1769-1770 рр., а інші, забравши з собою сім'ї, подалися на Запоріжжя. У 1772 році в Зеленому налічувалося 73 двори і 365 чоловік.
У 1821 році Зелене стало військовим поселенням. В ньому розташувався 2-й кірасирський ескадрон Стародубівського кавалерійського полку. Жителів села, здатних нести військову службу, перетворено на військових поселенців. Вони звільнялися від деяких державних податків, але змушені були працювати на т. зв. громадських ланах, утримувати за свій рахунок постояльців - кірасирів, постачати для їх коней фураж. Поселенці поряд з військовим навчанням заготовляли паливо, будували штаби, казарми, манежі, впорядковували шляхи. Все життя їх регламентувалося військовим статутом. Вони часто тікали з поселення, але їх ловили, повертали назад і жорстоко карали. Так, 1857 року І. Бомбика рішенням комісії військового суду 2-го кавалерійського округу Новоросійського поселення покарали шпіцрутенами, прогнавши три рази крізь стрій із 100 чоловік.
1857 року жителів Зеленого переведено на становище державних селян. З 2221 чоловіка населення колишніх військових поселенців було 1092. Селяни обкладалися великими податками, виконували натуральні повинності. Так, у 1859 році з них зібрали тільки поземельного податку на 5,3 тис. крб., а в 1860 - до 6 тис. крб., тобто на 852 крб. більше, ніж передбачалося кошторисом. На той час Зелене вже стало значним торговельним центром. Кожного року тут відбувалися 3 ярмарки, а по неділях - базари. Розвивалися ремесла - гончарство, теслярство тощо. В селі було 46 вітряків.
За царськими указами 1866-1867 рр. про земельний устрій державних селян на ревізьку душу припало по 5,5 десятин землі. В Зеленому тоді мешкало 2124 жителі. З 5325 десятин орної землі лише 1017 десятин, або 19проц., належало сільській общині, тому селяни змушені були щорічно брати в оренду ще 2180 десятин у поміщиків. На всі селянські господарства припадало 69 коней і 604 воли. Багато бідняків, позбавлених землі, реманенту й худоби, йшло працювати на рудники Криворіжжя.
Близькість великих промислових центрів сприяла поширенню серед місцевих селян революційних настроїв. У 1901 році члени Катеринославського комітету РСДРП створили в Зеленому соціал-демократичний гурток «Зіронька», до складу
якого ввійшло 48 чоловік, переважно селян. Члени цього гуртка були ініціаторами організації таких же гуртків в інших селах Катеринославської губернії1, вони розповсюджували в селі соціал-демократичну літературу, випускали листівки. Під час арешту керівника гуртка поліція знайшла 4 гектографи і 240 листівок та брошур. Великий вплив на трудящих мала видана гуртком листівка під назвою «19 лютого 1861-1901». В ній розповідалося про тяжке, безправне становище селянства, піддавалася нищівній критиці реформа 1861 року. Листівка закликала селян боротися «за повну, справжню волю, за устрій, в якому не буде ні бідних, ні багатих, ні пана, ні хама, всі будуть рівними і добре жити». Члени гуртка багато зробили для поширення ленінської газети «Искра».
Значні заворушення відбулися в Зеленому під час революції 1905-1907 рр. На початку 1905 року селяни відібрали у поміщика Гусєва сіно та вчинили опір місцевим властям. В другій половині того ж року трудящі села
Зелене
Сторінка 1 з 6
Зелене - село, центр сільської Ради, розташоване в долині річки Зеленої, за 22 км на північ від районного центру і за 10 км від залізничної станції Зелена. Населення - 2191 чоловік. Сільській Раді підпорядковане також село Артемівка.У другій половині XVII ст. в цій місцевості виник козацький зимівник. У XVIII ст. він входив до складу Інгульської паланки Нової Січі.
В 1754-1764 рр. Зелене згадується в документах як сотенна слобода Новослобідського козацького полку. В ній налічувалося 112 чоловік: сотник, осавул, хорунжий, 2 церковних служителі, 23 виборні козаки, 75
Трудові маси слободи, що не мирилися з утисками старшини, брали активну участь у гайдамацькому русі. З перетворенням Зеленого у військову слободу Єлисаветградського пікінерського полку частина козаків взяла участь у виступі пікінерів Новоросійської губернії 1769-1770 рр., а інші, забравши з собою сім'ї, подалися на Запоріжжя. У 1772 році в Зеленому налічувалося 73 двори і 365 чоловік.
У 1821 році Зелене стало військовим поселенням. В ньому розташувався 2-й кірасирський ескадрон Стародубівського кавалерійського полку. Жителів села, здатних нести військову службу, перетворено на військових поселенців. Вони звільнялися від деяких державних податків, але змушені були працювати на т. зв. громадських ланах, утримувати за свій рахунок постояльців - кірасирів, постачати для їх коней фураж. Поселенці поряд з військовим навчанням заготовляли паливо, будували штаби, казарми, манежі, впорядковували шляхи. Все життя їх регламентувалося військовим статутом. Вони часто тікали з поселення, але їх ловили, повертали назад і жорстоко карали. Так, 1857 року І. Бомбика рішенням комісії військового суду 2-го кавалерійського округу Новоросійського поселення покарали шпіцрутенами, прогнавши три рази крізь стрій із 100 чоловік.
1857 року жителів Зеленого переведено на становище державних селян. З 2221 чоловіка населення колишніх військових поселенців було 1092. Селяни обкладалися великими податками, виконували натуральні повинності. Так, у 1859 році з них зібрали тільки поземельного податку на 5,3 тис. крб., а в 1860 - до 6 тис. крб., тобто на 852 крб. більше, ніж передбачалося кошторисом. На той час Зелене вже стало значним торговельним центром. Кожного року тут відбувалися 3 ярмарки, а по неділях - базари. Розвивалися ремесла - гончарство, теслярство тощо. В селі було 46 вітряків.
За царськими указами 1866-1867 рр. про земельний устрій державних селян на ревізьку душу припало по 5,5 десятин землі. В Зеленому тоді мешкало 2124 жителі. З 5325 десятин орної землі лише 1017 десятин, або 19проц., належало сільській общині, тому селяни змушені були щорічно брати в оренду ще 2180 десятин у поміщиків. На всі селянські господарства припадало 69 коней і 604 воли. Багато бідняків, позбавлених землі, реманенту й худоби, йшло працювати на рудники Криворіжжя.
Близькість великих промислових центрів сприяла поширенню серед місцевих селян революційних настроїв. У 1901 році члени Катеринославського комітету РСДРП створили в Зеленому соціал-демократичний гурток «Зіронька», до складу
якого ввійшло 48 чоловік, переважно селян. Члени цього гуртка були ініціаторами організації таких же гуртків в інших селах Катеринославської губернії1, вони розповсюджували в селі соціал-демократичну літературу, випускали листівки. Під час арешту керівника гуртка поліція знайшла 4 гектографи і 240 листівок та брошур. Великий вплив на трудящих мала видана гуртком листівка під назвою «19 лютого 1861-1901». В ній розповідалося про тяжке, безправне становище селянства, піддавалася нищівній критиці реформа 1861 року. Листівка закликала селян боротися «за повну, справжню волю, за устрій, в якому не буде ні бідних, ні багатих, ні пана, ні хама, всі будуть рівними і добре жити». Члени гуртка багато зробили для поширення ленінської газети «Искра».
Значні заворушення відбулися в Зеленому під час революції 1905-1907 рр. На початку 1905 року селяни відібрали у поміщика Гусєва сіно та вчинили опір місцевим властям. В другій половині того ж року трудящі села
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чечеліївка
- Червонокостянтинівка
- Петрівське
- Новий Стародуб
- Іскрівка
- Іванівка
- Ганнівка
- Водяне
- Богданівка
- Балахівка