Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Поблизу Хащуватого та Антонового виявлено поселення черняхівської культури.
Перша згадка про село належить до 1362 року. Тоді ці землі входили до складу Литовського князівства. В XVI ст. поселення було зруйноване3, а невдовзі на його місці виникло поселення Качучинка, пізніше відоме як містечко Хащувате. Жителі його брали участь у гайдамацькому русі. У червні 1768 року хащуватський сотник Я. Панко разом з І. Гонтою приєднався до повстанського загону М. Залізняка.
В 1785 році до Хащуватого, яке стало центром ключа, входило 36 населених пунктів. Польський магнат Потоцький створив тут ряд фільварків. Найбільшим з них був хащуватський. На 1803 рік у фільварку було 296 дворів і проживав 681 чоловік. Часто поміщик дозволяв селитися на своїх землях втікачам із Західної та Північної України, надаючи їм спочатку тимчасові пільги, а потім поступово закріпачував їх. Крім панщини (2-3 дні), решту часу селяни працювали на поміщика за плату. З'явилася своєрідна категорія населення з числа найбіднішого селянства - сотники, що жили за рахунок заробітку на панських ланах.
Потоцькому належала винокурня, що давала великі прибутки. Кріпаки протягом року обов'язково мусили купити у пана певну кількість горілки. Магнат часто здавав землю, млини, корчми посередникам-орендарям, а ті в свою чергу жорстоко визискували селян. Не витримуючи феодального гніту, частина населення тікала в інші місця.
У першій половині XIX ст. в умовах дальшого розкладу феодально-кріпосницької системи селяни продовжували зазнавати жорстокої експлуатації з боку поміщика. Власник маєтку чинив розправу над кріпаками, судив і карав їх. Так, він палицею вбив 13-річного сина хащуватського селянина М. Голунчака за недогляд худоби. В цю справу втрутився міністр юстиції, але поміщика не було притягнуто до відповідальності. Тому, мабуть, не без участі розорених селян запалали у 1846 році пивоварний завод графині Потоцької та будинок священика.
У 1847 році хащуватський маєток з 4616 десятинами землі придбав поміщик Лопушанський. Тоді тут налічувалося 583 душі чоловічої статі. Новий власник так описував своє володіння: «Селяни одні у великій кількості розбіглися, а інші, наявні, до того збідніли, що в більшості не мають не тільки худоби для обробітку своїх полів, а тим самим, будучи змушені віддавати оні вільним, не користуються ними, а навіть не мають абсолютно ніяких засобів, щоб сплатити державні податки і прогодувати себе і родину. Селянські халупи одні спустошені, інші - зруйновані». Незважаючи на це, новий поміщик продовжував пригноблювати селян, позбавляв їх землі, насильно зганяв з обжитих місць. 1847 року земельні наділи, сади та левади на площі 238 десятин були відібрані у 46 селян і на цих землях збудовано дачі.
Великим пограбуванням трудящих була реформа 1861 року. Розуміючи це, ха- щуватські селяни довго не підписували викупний акт. Це сталося тільки 9 січня 1869 року. На той час в селі у 143 дворах мешкало 290 душ чоловічої статі. У поміщика залишилося 1584 десятини родючих земель, 171 десятина належала церкві6, а «звільнені» селяни одержали лише 1072 десятини, з них -104 непридатні до засіву. Майже без землі залишилися городники (58 господарств). На їх долю припало по 0,1-0,2 десятини. За одержану землю селяни мали сплатити за 49 років - до 35 тис. карбованців.
З розвитком капіталізму становище переважної частини селян погіршувалося. Зростала кількість безземельних та малоземельних, які йшли в найми до поміщиків. На початку XX ст. у 720 дворах села проживало 4335 чоловік. В 1906 році 229 господарств були безземельними, 103 мали менше десятини, 48 - по десятині, 140 - від 2 до 5 і лише 6 господарств - по 10 десятин землі.
З 70-х років XIX ст. Хащувате стало волосним центром. Витрати на утримання адміністрації лягали на плечі трудового селянства. Так, у 1901 році селяни волості відбули по натуральній повинності 462 кінні та 82 705 піших днів і сплатили 2575 крб. на потреби волосного управління.
Хащувате
Сторінка 1 з 7
Хащувате - село, центр сільської Ради. Розташоване на лівому березі річки Південного Бугу, за 7 км від районного центру. Залізнична станція на вузькоколійці Підгородня - Рудниця. Хащувате перетинає автошлях Балта-Умань. Населення - 2677 чоловік. Сільській Раді підпорядковані також села Антонове і Прогрес.Поблизу Хащуватого та Антонового виявлено поселення черняхівської культури.
В 1785 році до Хащуватого, яке стало центром ключа, входило 36 населених пунктів. Польський магнат Потоцький створив тут ряд фільварків. Найбільшим з них був хащуватський. На 1803 рік у фільварку було 296 дворів і проживав 681 чоловік. Часто поміщик дозволяв селитися на своїх землях втікачам із Західної та Північної України, надаючи їм спочатку тимчасові пільги, а потім поступово закріпачував їх. Крім панщини (2-3 дні), решту часу селяни працювали на поміщика за плату. З'явилася своєрідна категорія населення з числа найбіднішого селянства - сотники, що жили за рахунок заробітку на панських ланах.
Потоцькому належала винокурня, що давала великі прибутки. Кріпаки протягом року обов'язково мусили купити у пана певну кількість горілки. Магнат часто здавав землю, млини, корчми посередникам-орендарям, а ті в свою чергу жорстоко визискували селян. Не витримуючи феодального гніту, частина населення тікала в інші місця.
У першій половині XIX ст. в умовах дальшого розкладу феодально-кріпосницької системи селяни продовжували зазнавати жорстокої експлуатації з боку поміщика. Власник маєтку чинив розправу над кріпаками, судив і карав їх. Так, він палицею вбив 13-річного сина хащуватського селянина М. Голунчака за недогляд худоби. В цю справу втрутився міністр юстиції, але поміщика не було притягнуто до відповідальності. Тому, мабуть, не без участі розорених селян запалали у 1846 році пивоварний завод графині Потоцької та будинок священика.
У 1847 році хащуватський маєток з 4616 десятинами землі придбав поміщик Лопушанський. Тоді тут налічувалося 583 душі чоловічої статі. Новий власник так описував своє володіння: «Селяни одні у великій кількості розбіглися, а інші, наявні, до того збідніли, що в більшості не мають не тільки худоби для обробітку своїх полів, а тим самим, будучи змушені віддавати оні вільним, не користуються ними, а навіть не мають абсолютно ніяких засобів, щоб сплатити державні податки і прогодувати себе і родину. Селянські халупи одні спустошені, інші - зруйновані». Незважаючи на це, новий поміщик продовжував пригноблювати селян, позбавляв їх землі, насильно зганяв з обжитих місць. 1847 року земельні наділи, сади та левади на площі 238 десятин були відібрані у 46 селян і на цих землях збудовано дачі.
Великим пограбуванням трудящих була реформа 1861 року. Розуміючи це, ха- щуватські селяни довго не підписували викупний акт. Це сталося тільки 9 січня 1869 року. На той час в селі у 143 дворах мешкало 290 душ чоловічої статі. У поміщика залишилося 1584 десятини родючих земель, 171 десятина належала церкві6, а «звільнені» селяни одержали лише 1072 десятини, з них -104 непридатні до засіву. Майже без землі залишилися городники (58 господарств). На їх долю припало по 0,1-0,2 десятини. За одержану землю селяни мали сплатити за 49 років - до 35 тис. карбованців.
З розвитком капіталізму становище переважної частини селян погіршувалося. Зростала кількість безземельних та малоземельних, які йшли в найми до поміщиків. На початку XX ст. у 720 дворах села проживало 4335 чоловік. В 1906 році 229 господарств були безземельними, 103 мали менше десятини, 48 - по десятині, 140 - від 2 до 5 і лише 6 господарств - по 10 десятин землі.
З 70-х років XIX ст. Хащувате стало волосним центром. Витрати на утримання адміністрації лягали на плечі трудового селянства. Так, у 1901 році селяни волості відбули по натуральній повинності 462 кінні та 82 705 піших днів і сплатили 2575 крб. на потреби волосного управління.