Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Хащувате

Хащувате - село, центр сільської Ради. Розташоване на лівому березі річки Південного Бугу, за 7 км від районного центру. Залізнична станція на вузькоколійці Підгородня - Рудниця. Хащувате перетинає автошлях Балта-Умань. Населення - 2677 чоловік. Сільській Раді підпорядковані також села Антонове і Прогрес.
Поблизу Хащуватого та Антонового виявлено поселення черняхівської культури.
Перша згадка про село належить до 1362 року. Тоді ці землі входили до складу Литовського князівства. В XVI ст. поселення було зруйноване3, а невдовзі на його місці виникло поселення Качучинка, пізніше відоме як містечко Хащувате. Жителі його брали участь у гайдамацькому русі. У червні 1768 року хащуватський сотник Я. Панко разом з І. Гонтою приєднався до повстанського загону М. Залізняка.
В 1785 році до Хащуватого, яке стало центром ключа, входило 36 населених пунктів. Польський магнат Потоцький створив тут ряд фільварків. Найбільшим з них був хащуватський. На 1803 рік у фільварку було 296 дворів і проживав 681 чоловік. Часто поміщик дозволяв селитися на своїх землях втікачам із Західної та Північної України, надаючи їм спочатку тимчасові пільги, а потім поступово закріпачував їх. Крім панщини (2-3 дні), решту часу селяни працювали на поміщика за плату. З'явилася своєрідна категорія населення з числа найбіднішого селянства - сотники, що жили за рахунок заробітку на панських ланах.
Потоцькому належала винокурня, що давала великі прибутки. Кріпаки протягом року обов'язково мусили купити у пана певну кількість горілки. Магнат часто здавав землю, млини, корчми посередникам-орендарям, а ті в свою чергу жорстоко визискували селян. Не витримуючи феодального гніту, частина населення тікала в інші місця.
У першій половині XIX ст. в умовах дальшого розкладу феодально-кріпосницької системи селяни продовжували зазнавати жорстокої експлуатації з боку поміщика. Власник маєтку чинив розправу над кріпаками, судив і карав їх. Так, він палицею вбив 13-річного сина хащуватського селянина М. Голунчака за недогляд худоби. В цю справу втрутився міністр юстиції, але поміщика не було притягнуто до відповідальності. Тому, мабуть, не без участі розорених селян запалали у 1846 році пивоварний завод графині Потоцької та будинок священика.
У 1847 році хащуватський маєток з 4616 десятинами землі придбав поміщик Лопушанський. Тоді тут налічувалося 583 душі чоловічої статі. Новий власник так описував своє володіння: «Селяни одні у великій кількості розбіглися, а інші, наявні, до того збідніли, що в більшості не мають не тільки худоби для обробітку своїх полів, а тим самим, будучи змушені віддавати оні вільним, не користуються ними, а навіть не мають абсолютно ніяких засобів, щоб сплатити державні податки і прогодувати себе і родину. Селянські халупи одні спустошені, інші - зруйновані». Незважаючи на це, новий поміщик продовжував пригноблювати селян, позбавляв їх землі, насильно зганяв з обжитих місць. 1847 року земельні наділи, сади та левади на площі 238 десятин були відібрані у 46 селян і на цих землях збудовано дачі.
Великим пограбуванням трудящих була реформа 1861 року. Розуміючи це, ха- щуватські селяни довго не підписували викупний акт. Це сталося тільки 9 січня 1869 року. На той час в селі у 143 дворах мешкало 290 душ чоловічої статі. У поміщика залишилося 1584 десятини родючих земель, 171 десятина належала церкві6, а «звільнені» селяни одержали лише 1072 десятини, з них -104 непридатні до засіву. Майже без землі залишилися городники (58 господарств). На їх долю припало по 0,1-0,2 десятини. За одержану землю селяни мали сплатити за 49 років - до 35 тис. карбованців.
З розвитком капіталізму становище переважної частини селян погіршувалося. Зростала кількість безземельних та малоземельних, які йшли в найми до поміщиків. На початку XX ст. у 720 дворах села проживало 4335 чоловік. В 1906 році 229 господарств були безземельними, 103 мали менше десятини, 48 - по десятині, 140 - від 2 до 5 і лише 6 господарств - по 10 десятин землі.
З 70-х років XIX ст. Хащувате стало волосним центром. Витрати на утримання адміністрації лягали на плечі трудового селянства. Так, у 1901 році селяни волості відбули по натуральній повинності 462 кінні та 82 705 піших днів і сплатили 2575 крб. на потреби волосного управління.



Сучасна карта - Хащувате