Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Хмельове виникло в середині XVIII ст. У цій місцевості царський генерал П. Текелій 1767 року отримав у дарунок від Катерини II 3160 десятин. Після зруйнування Запорізької Січі йому додатково наділено 2565 десятин земельних угідь. Першим поселенцям-втікачам від гніту польських панів та запорізькій голоті - генерал надавав деякі пільги, звільняючи їх від повинностей на 3 роки. З 1797 року Хмельове відоме як містечко, де проживало 448 чоловіків і 446 жінок. Усі вони були кріпаками спочатку П. Текелія, а згодом надвірного радника Акацатова.
Кріпаки від зорі до зорі гнули спину на панській землі, зазнаючи знущань від прикажчиків. Поміщик і його прислужники самі чинили над селянами суд і розправу. Про нелюдську жорстокість кріпосників свідчать навіть офіційні документи. У 1834 році за наказом управителя поміщиці Акацатової шляхтича Вержбовського були побиті кілька кріпачок. Справа про знущання над кріпаками слухалась на засіданні сенату, проте поміщиця, що викликалась лише як свідок, стала на захист свого посіпаки, якого так і не було покарано.
У 1832 році поміщиці належало в Хмельовому 146 дворів, у яких мешкало 1124 чоловіка3, а в 1859 році дворів було лише 113, зате кількість жителів в них збільшилася до 1318 чоловік. 33 селянські родини поміщиця перевела у дворові, відібравши в них наділи. Напередодні реформи 1861 року в селі налічувалося 529 ревізьких душ, з них 64 дворових.
За уставною грамотою, складеною 1864 року, селяни одержали 1744 десятини орної землі, 59 - присадибної, 71 - випасів. Середній розмір наділу становив 3,5 десятини. Щороку селяни сплачували по 9 крб. з кожної ревізької душі, з усієї громади - 4824 крб. За 49 років вони повинні були виплатити державі викупну позичку в позміпі 64 325 карбованців.
Реформа прискорила процес розшарування селянства. 1883 року в Хмельовому налічувалося 162 безземельні господарства, 141 мало до 6 десятин, 142 родини володіли 6-11 десятинами. Сільська біднота становила 98,7 проц. дворів. Куркульські господарства обробляли по 25-100 десятин. Поміщику належали 4623 десятини земельних угідь. 113 селянських господарств зовсім не мали худоби. На 370 дворів припадало усього 264 вози, 178 плугів та дерев'яних рал, 130 коней.
Безземельні та малоземельні селяни йшли в найми до поміщиків та куркулів. У 80- 90-х рр. XIX ст. у Хмельовому засновано декілька підприємств для переробки сільськогосподарської продукції. Зокрема, збудували 4 вітряні млини, один водяний, олійницю, кузню. За переписом 1883 року, в графі про заняття населення зазначено 52 робітники, серед них 10 жінок.
Хвиля революційного руху, що пройшла по всій Росії в 1905 році, докотилась і до Хмельового. Влітку 1905 року поміщик Ерделівської волості Оводов телеграфував міністру царського двору «Ерделівська і Хмелівська волості Херсонської губернії Єлисаветградського повіту охоплені терором. Селяни виганяють поміщиків з їхніх володінь, палять економічні будівлі... Господарські роботи припинені, загрожує повне розорення... Поліції немає, адміністрація безсила. Прошу захисту царського».
Революційну роботу серед жителів Хмельового в ці роки вели селяни-бідняки П. В. Туник, А. О. Гетьманець, М. Г. Тертишний, П. М. Сопілка та інші. Вони розповсюджували серед населення прокламації Єлисаветградського комітету РСДРП, що закликали до боротьби з царизмом. Після поразки революції царські жандарми 1907 року кинули П. В. Туника до єлисаветградської в'язниці, а потім вислали до Архангельська. 1956 року за активну участь у першій російській революції П. В. Туника нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
Столипінська аграрна реформа призвела до дальшого обезземелення переважної частини селян Хмельового. Чимало з них змушені були кидати рідні місця. З 1908 по 1913 рік з Хмелівської волості виїхали в східні райони країни 564 сім'ї. Напередодні першої світової війни в селі проживало 2759 чоловік. У користуванні громади залишилось 800 десятин, що розподілялися
Хмельове
Сторінка 1 з 7
Хмельове - село, центр сільської Ради. Розташоване у верхів'ї річки Кильтеня (притоки Великої Висі), за 32 км на південний захід від районного центру і за 17 км від залізничної станції Капустине. Населення - 4092 чоловіка. Сільраді підпорядковано населені пункти Запашка, Новогригорівка, Новоолександрівка, Новопетрівка. Кріпаки від зорі до зорі гнули спину на панській землі, зазнаючи знущань від прикажчиків. Поміщик і його прислужники самі чинили над селянами суд і розправу. Про нелюдську жорстокість кріпосників свідчать навіть офіційні документи. У 1834 році за наказом управителя поміщиці Акацатової шляхтича Вержбовського були побиті кілька кріпачок. Справа про знущання над кріпаками слухалась на засіданні сенату, проте поміщиця, що викликалась лише як свідок, стала на захист свого посіпаки, якого так і не було покарано.
У 1832 році поміщиці належало в Хмельовому 146 дворів, у яких мешкало 1124 чоловіка3, а в 1859 році дворів було лише 113, зате кількість жителів в них збільшилася до 1318 чоловік. 33 селянські родини поміщиця перевела у дворові, відібравши в них наділи. Напередодні реформи 1861 року в селі налічувалося 529 ревізьких душ, з них 64 дворових.
За уставною грамотою, складеною 1864 року, селяни одержали 1744 десятини орної землі, 59 - присадибної, 71 - випасів. Середній розмір наділу становив 3,5 десятини. Щороку селяни сплачували по 9 крб. з кожної ревізької душі, з усієї громади - 4824 крб. За 49 років вони повинні були виплатити державі викупну позичку в позміпі 64 325 карбованців.
Реформа прискорила процес розшарування селянства. 1883 року в Хмельовому налічувалося 162 безземельні господарства, 141 мало до 6 десятин, 142 родини володіли 6-11 десятинами. Сільська біднота становила 98,7 проц. дворів. Куркульські господарства обробляли по 25-100 десятин. Поміщику належали 4623 десятини земельних угідь. 113 селянських господарств зовсім не мали худоби. На 370 дворів припадало усього 264 вози, 178 плугів та дерев'яних рал, 130 коней.
Безземельні та малоземельні селяни йшли в найми до поміщиків та куркулів. У 80- 90-х рр. XIX ст. у Хмельовому засновано декілька підприємств для переробки сільськогосподарської продукції. Зокрема, збудували 4 вітряні млини, один водяний, олійницю, кузню. За переписом 1883 року, в графі про заняття населення зазначено 52 робітники, серед них 10 жінок.
Хвиля революційного руху, що пройшла по всій Росії в 1905 році, докотилась і до Хмельового. Влітку 1905 року поміщик Ерделівської волості Оводов телеграфував міністру царського двору «Ерделівська і Хмелівська волості Херсонської губернії Єлисаветградського повіту охоплені терором. Селяни виганяють поміщиків з їхніх володінь, палять економічні будівлі... Господарські роботи припинені, загрожує повне розорення... Поліції немає, адміністрація безсила. Прошу захисту царського».
Революційну роботу серед жителів Хмельового в ці роки вели селяни-бідняки П. В. Туник, А. О. Гетьманець, М. Г. Тертишний, П. М. Сопілка та інші. Вони розповсюджували серед населення прокламації Єлисаветградського комітету РСДРП, що закликали до боротьби з царизмом. Після поразки революції царські жандарми 1907 року кинули П. В. Туника до єлисаветградської в'язниці, а потім вислали до Архангельська. 1956 року за активну участь у першій російській революції П. В. Туника нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
Столипінська аграрна реформа призвела до дальшого обезземелення переважної частини селян Хмельового. Чимало з них змушені були кидати рідні місця. З 1908 по 1913 рік з Хмелівської волості виїхали в східні райони країни 564 сім'ї. Напередодні першої світової війни в селі проживало 2759 чоловік. У користуванні громади залишилось 800 десятин, що розподілялися
Дивиться також інші населені пункти району:
- Якимівка
- Розсохуватка
- Плетений Ташлик
- Первомайське
- Паліївка
- Оникієве
- Олександрівка
- Нововознесенка
- Мар'янівка
- Мануйлівка
- Лозуватка
- Леніна
- Краснопілка
- Кіровка
- Березівка