Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Про давнє заселення цієї території свідчать кілька курганів доби бронзи (II тисячоліття до н. е.). Наприкінці XVII ст. тут оселився запорожець Петрик, від імені якого, гадають, і пішла назва населеного пункту, що виник тут. Жителі його підтримували безпосередні зв'язки з Запорізькою Січчю. Як пам'ятки тих часів навколо селища і досі височать козацькі могили - Бекетова, Січова, Стареча.
1767 року кошовий Січі П. І. Калнишевський наказав одруженим запорожцям залишити свої хутори і поселитися на кордонах полків Нової Сербії у п'яти новостворених запорізьких селах, серед яких було й Петрове. Тоді ж були створені слободи Жовта, Зелена, Кам'янка та інші. 22 квітня 1774 року священик Спасового (за 18 км від Петрового) доповідав, що з його парафії втекло до запорізьких слобід, в т. ч. й до Петрового 30 родин. Жителі слободи займалися хліборобством і вівчарством. Розвивалося також ремісництво, тут були кузні, теслярські, кравецькі і шевські майстерні.
Під час російсько-турецької війни в степу поблизу Петрового у 1769 році зосереджувалися російські війська та українські козацькі полки. В червні того року П. І. Калнишевський за наказом командуючого другою російською армією П. О. Румянцева розташував тут 7350 козаків і 12 гармат. Для здійснення зв'язку між фортецею Кінбурн і Кременчуком в селі тоді відкрито поштову станцію.
Заможні козаки всіляко експлуатували бідну частину населення, використовували підсусідків на збиранні хліба, на сіножатях тощо. У 70-х рр. XVIII ст. землі навколо слободи були власністю Калнишевського. Для будівництва водяного млина на річці Інгульці він залучав не лише місцеве населення з підводами, а й мешканців сусідніх паланок.
Багато лиха зазнали жителі села з перетворенням його на військове поселення. З 1822 року у Петровому розташувався Стародубський полк 3-ї кірасирської кавалерійської дивізії. Чоловіків віком від 18 до 45 років записали до військових підрозділів. Поселенці у неділю відбували військову муштру, а три дні на тиждень працювали на т. зв. громадських ланах.
Після ліквідації військових поселень у Петровому 1861 року налічувалося 512 дворів і 4052 жителі, серед них колишніх військових поселенців - 1968 чоловіків і 1744 жінки. Вони мали 16 722 десятини землі, 99 десятин землі належало церкві. За земельні наділи селяни сплачували казні грошову подать. У 1860 році за користування 9345 десятинами податної землі вони сплатили 10 219 крб. 50 копійок.
Хоч за царськими указами 1866-1867 рр. за колишніми поселенцями зберігалися землі, якими вони користувалися, становище селян все ж було тяжким. Великі податки, свавілля і шахрайство місцевих властей викликали обурення і протест трудящих. 20 липня 1875 року після подання скарги до повіту на дії сільського старости Копаня понад 400 селян Петрового зібралися на сход. Представник повітової влади брутальною лайкою та погрозами намагався «встановити порядок» і заарештувати найбільш активного учасника заворушення С. Д. Решітку. Тоді селяни з вигуком «Це не чиновник, а шахрай» схопили його і обеззброїла а з волосного старшини Поліська зірвали знак і почали їх бити. Повсталі не злякалися губернатора, поліцейських і судових чиновників, що прибули в село, і обрали сільським старостою свого ватажка. Лише 13 серпня, коли в Петрове вступило дві сотні козаків, властям вдалося придушити виступ. 14 селян, у т. ч. М. 3. та Г. 3. Гавелів, С. К. та Г. К. Педанів, І. Г. Захарченка-Шагана, С. Д. Решітку, Ф. К. Баранника й інших, було заарештовано і віддано до суду.
З 1860 по 1885 рік кількість дворів у Петровому, що було вже центром волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, збільшилася з 512 до 1135, населення зросло з 4052 чоловік до 6482.
З розвитком капіталізму посилилося класове розшарування села. В 1885-1886 рр. за генеральним межуванням Петрівській общині наділено 11990,5 десятини землі. Розподіл її був нерівномірний. 63 двори були безземельними. По одній голові робочої худоби було у 63 господарствах, по 2 - у 268, від 3 до 7 - у 147. В той же час 12 багатіїв володіли 8 і більше головами робочої худоби. З кожним роком в селі зростав прошарок
Петрове
Сторінка 1 з 7
Петрове - селище міського типу, центр району. Розташоване на річці Інгульці, за 119 км на схід від Кіровограда і за 18 км від залізничної станції Жовті Води. Населення - 5700 чоловіка. Селищній Раді підпорядковані також населені пункти Графітівка, Новомануйлівка, Покровка.Про давнє заселення цієї території свідчать кілька курганів доби бронзи (II тисячоліття до н. е.). Наприкінці XVII ст. тут оселився запорожець Петрик, від імені якого, гадають, і пішла назва населеного пункту, що виник тут. Жителі його підтримували безпосередні зв'язки з Запорізькою Січчю. Як пам'ятки тих часів навколо селища і досі височать козацькі могили - Бекетова, Січова, Стареча.
Під час російсько-турецької війни в степу поблизу Петрового у 1769 році зосереджувалися російські війська та українські козацькі полки. В червні того року П. І. Калнишевський за наказом командуючого другою російською армією П. О. Румянцева розташував тут 7350 козаків і 12 гармат. Для здійснення зв'язку між фортецею Кінбурн і Кременчуком в селі тоді відкрито поштову станцію.
Заможні козаки всіляко експлуатували бідну частину населення, використовували підсусідків на збиранні хліба, на сіножатях тощо. У 70-х рр. XVIII ст. землі навколо слободи були власністю Калнишевського. Для будівництва водяного млина на річці Інгульці він залучав не лише місцеве населення з підводами, а й мешканців сусідніх паланок.
Багато лиха зазнали жителі села з перетворенням його на військове поселення. З 1822 року у Петровому розташувався Стародубський полк 3-ї кірасирської кавалерійської дивізії. Чоловіків віком від 18 до 45 років записали до військових підрозділів. Поселенці у неділю відбували військову муштру, а три дні на тиждень працювали на т. зв. громадських ланах.
Після ліквідації військових поселень у Петровому 1861 року налічувалося 512 дворів і 4052 жителі, серед них колишніх військових поселенців - 1968 чоловіків і 1744 жінки. Вони мали 16 722 десятини землі, 99 десятин землі належало церкві. За земельні наділи селяни сплачували казні грошову подать. У 1860 році за користування 9345 десятинами податної землі вони сплатили 10 219 крб. 50 копійок.
Хоч за царськими указами 1866-1867 рр. за колишніми поселенцями зберігалися землі, якими вони користувалися, становище селян все ж було тяжким. Великі податки, свавілля і шахрайство місцевих властей викликали обурення і протест трудящих. 20 липня 1875 року після подання скарги до повіту на дії сільського старости Копаня понад 400 селян Петрового зібралися на сход. Представник повітової влади брутальною лайкою та погрозами намагався «встановити порядок» і заарештувати найбільш активного учасника заворушення С. Д. Решітку. Тоді селяни з вигуком «Це не чиновник, а шахрай» схопили його і обеззброїла а з волосного старшини Поліська зірвали знак і почали їх бити. Повсталі не злякалися губернатора, поліцейських і судових чиновників, що прибули в село, і обрали сільським старостою свого ватажка. Лише 13 серпня, коли в Петрове вступило дві сотні козаків, властям вдалося придушити виступ. 14 селян, у т. ч. М. 3. та Г. 3. Гавелів, С. К. та Г. К. Педанів, І. Г. Захарченка-Шагана, С. Д. Решітку, Ф. К. Баранника й інших, було заарештовано і віддано до суду.
З 1860 по 1885 рік кількість дворів у Петровому, що було вже центром волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, збільшилася з 512 до 1135, населення зросло з 4052 чоловік до 6482.
З розвитком капіталізму посилилося класове розшарування села. В 1885-1886 рр. за генеральним межуванням Петрівській общині наділено 11990,5 десятини землі. Розподіл її був нерівномірний. 63 двори були безземельними. По одній голові робочої худоби було у 63 господарствах, по 2 - у 268, від 3 до 7 - у 147. В той же час 12 багатіїв володіли 8 і більше головами робочої худоби. З кожним роком в селі зростав прошарок
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чечеліївка
- Червонокостянтинівка
- Петрівське
- Новий Стародуб
- Іскрівка
- Іванівка
- Ганнівка
- Водяне
- Богданівка
- Балахівка
- Зелене