Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Бобринець

Сторінка 1 з 11
Бобрииець - місто районного підпорядкування, центр району, розташоване за 54 км на південь від Кіровограда і за 48 км від залізничної станції Долинська. Через Бобринець проходить автошлях Кіровоград-Миколаїв. Населення - 12,4 тис. чоловік. Міській Раді підпорядковані села Дібрівка, Обланка, Панькове, Шляхове.
Свідченням того, що територія міста та його околиць була заселена ще в глибоку давнину, є кургани доби бронзи (II тисячоліття до н. е.) та скіфських часів. Виявлено скіфське поселення (V-IV ст. до н. е.), трапляються знахідки римських монет ІІ ст. н. е.). Крім того, досліджено кілька курганів з кочівницькими похованнями X-XI століття.
1767 року запорізький полковник А. Кийнаш повідомив Кіш Запорізький, що поблизу р. Сугоклії виникло поселення Малий Бобринець. Наприкінці XVIII ст. це був уже досить великий населений пункт - у 80-х роках тут щороку відбувалися 4 ярмарки. 1816 року в Бобринці проживало 1910 чоловік. За генеральним межуванням 1828 року, поселенню відведено 10 348 десятин землі, в т. ч. 100 - під забудову. В кінці 1828 року йому надано статус повітового міста. Державним селянам, що вели торгівлю або займалися промислом, дозволялося протягом року записуватися у міщани, якщо вони платитимуть відповідні податі. 10 років у Бобринці не було військового постою, через те з навколишніх військових поселень всі бажаючі записатися до стану міщан переселилися до Бобринця. В 1835 році кількість населення в місті досягла 6038 чоловік. Набував розвитку кустарний селянський борошномельний промисел. У місті діяло 34 вітряні та 2 водяні млини, тютюнова фабрика, було 9 постоялих дворів. Переважна більшість населення Бобринця займалася землеробством.
У 60-і роки минулого століття Бобринець майже нічим не відрізнявся від села. На початку 1856 року тут налічувалося 529 будинків. На великому вигоні містилося кілька цегляних будинків, урядові установи, аптека. Місто перетинав поштовий тракт з Єлисаветграда на Миколаїв, обабіч якого селилися заможні мешканці. Решта вулиць безладно забудовувалася хатами й землянками. На 1859 рік в місті мешкало понад 9 тис. чоловік, з них 4409 належали до міщанського стану, 407 - купецького. 1841 року тут відкрили трикласне повітове училище, а згодом парафіяльне училище і три школи.
З другої половини XIX ст. у місті помітно пожвавилося культурне життя, що було тісно пов'язане з діяльністю корифеїв українського театру М. Л. Кропивницького та І. К. Тобілевича. М. Л. Кропивницький після закінчення Бобринецького трикласного училища служив секретарем міської ратуші. 1855 року до повітового училища вступив і І. К. Тобілевич. З 1859 до 1865 року він працював у Бобринці.
У 1854 році в тимчасово обладнаному під театр приміщенні відбувалися спектаклі Млотковського. Під впливом акторів цієї трупи - брати матері М. Л. Кропивницького - Олексій, Єгор і Микола Дубровинські родинними силами почали ставити п'єси українських і російських авторів. Взимку 1862 року І. К. Тобілевич познайомився з московським актором І. В. Соболевим та його сестрою, які на той час перебували у місті. Навколо них групувалася молодь, яка захоплювалася сценою. З цим гуртком навесні 1863 року зійшовся М. Л. Кропивницький і скоро став його керівником.
Після реформи 1861 року за селянами було закріплено по 5,7 десятини землі на ревізьку душу. У 1883-1885 рр. з 1752 господарств міста рільництвом займалося 714. Міщани-хлібороби на тривалий строк орендували 7864 десятини міської землі, а на річну оренду припадало 2952 десятини.
Наприкінці XIX ст. в місті діяло 118 промислових і торговельних підприємств з щорічним оборотом 787 тис. крб. Найзначніші з них - два чавуноливарні,
10 колісних, два шкіряні й миловарний заводи. Крім того, працювало 3 парових, 2 водяні млини, 15 кузень. Це були переважно дрібні, кустарні підприємства з 5-10 найманими робітниками. 1892 року засновано завод сільськогосподарських машин. Торгівля продуктами сільського господарства зосередилася в руках скупщиків з Єлисаветграда і Миколаєва. У місті було 95 лавок. Щороку відбувалося 5 ярмарків, тричі на тиждень - базари.
З розвитком капіталістичних відносин Бобринець стає одним із значних ринків найму сільськогосподарських робітників. За період 1893-1900 рр. тут зареєстровано 48 700 заробітчан.
Основним напрямом сільськогосподарського виробництва в Бобринці початку XX ст. було землеробство і скотарство; у промисловості - фургонно-

Сучасна карта - Бобринець