Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Поблизу Новоархангельська виявлено стоянку доби пізнього палеоліту (40- 13 тис. років тому). Знайдено сліди давньоруського поселення та залишки ковальської майстерні з великою кількістю залізних виробів і заготовок до них XIV- XV століть.
Після російсько-турецької війни 1735-1739 рр. царський уряд почав відновлювати вздовж польських кордонів зруйновані татарськими набігами поселення. Один з наказів про заселення території поблизу польського містечка Торговиці, де тепер розташоване селище, одержав осадчий, козак Миргородського полку Д. Звенигородський, який оселив тут 20 родин селян. Засноване ним 1742 року поселення дістало назву Архангельського городка. Одночасно козаки Миргородського полку під керівництвом полковника Капніста за проектом інженера де Боскета збудували тут укріплення, щоб захищати запорізькі землі від нападів польської шляхти. Місце для нього вибрали в гирлі лівої притоки Синюхи - Торговички на невеликій терасі, відкритій зі сходу. Укріплення мало форму неправильного п'ятикутника. В кожному кутку були земляні бастіони. Тут розміщувалися землянки, козачі курені, двори, драгунські стайні та інші будівлі.
Основними жителями Архангельського городка були козаки, а також селяни-втікачі. В 1746 році тут налічувалося 60 дворів. Антифеодальний рух, що розгорнувся на Правобережній Україні в першій половині XVIII ст., знаходив у них підтримку. Про це свідчить датована 1747 роком скарга комісара смілянських маєтків польського магната Любомирського на ім'я київського генерал-губернатора Леонтьєва. В ній говориться, що сотник з Архангельська Й. Чечель є першим приховувачем «злодіїв і розбійників», що гайдамаки діють разом з ним. А в грудні 1748 року генерал-губернатор одержав нову скаргу від шляхтича Галецького про те, що серед гайдамаків, які вчинили напад на двір пана Грохольського під Вінницею, були жителі Архангельського городка Василь та Прокіп Савронські і запорізький козак Стоян.
На початку 50-х років XVIII ст. Архангельський городок під назвою Архангелгорода ввійшов до складу поселень Нової Сербії. Тут розмістили штаб сьомої роти гусарського полку Хорвата. Частину жителів - козаків і землеробів, вивели за 30 верст на південь від меж Нової Сербії. У березні 1764 року в поселенні розміщено штаб сьомої роти новоствореного Чорного гусарського полку. Жителі його, крім військової служби, займалися хліборобством, скотарством, бджільництвом, рибальством. З того часу тут дозволено записувати в торговельні і ремісницькі цехи старообрядців, розкольешків, євреїв-переселенців з Польщі й Молдавії. Так виник торговий посад. Поселення з того часу почало називатися Новоархангельськом. Значного розвитку набула торгівля. Експедиція академіка Гільденштедта, яка за дорученням царського уряду описувала землі на Правобережній і Лівобережній Україні (фауну, флору, населення), в 1774 році відзначала Новоархангельськ, як значний торговельний центр, де тоді налічувалося 300дворів купців і ремісників. 23 ремісники були об'єднані в цехові організації. Починаючи з 1765 року тут щорічно відбувалося 3 ярмарки.
З 1784 року Новоархангельськ ввійшов до Новомиргородського повіту, а 1807 року став волосним центром Ольвіопольського повіту Херсонської губернії. В 1821 році у Новоархангельську розташувався штаб 2-го Українського уланського полку, пізніше - VI округу Новоросійського військового поселення. Тут же містився штаб першого ескадрону уланів. Жителів, за винятком міщан і відставних чинів, перетворили на військових поселенців. Два дні влітку і зимою три дні на тиждень поселенці займалися військовим навчанням, а решту- під командою офіцерів виконували польові та різні будівельні роботи. Для дітей військових поселенців в 20-х рр. XVIII ст. відкрито школу трубачів та кантоністів.
Із скасуванням військових поселень поселенців перевели на становище державних селян. В селі тоді проживало 2287 чоловік. Серед них було багато колишніх солдат, увільнених із служби безстроково або на певний строк. Військове інтендантство не забезпечило їх навіть відпускними коштами та одягом, як це передбачалось існуючими правилами. Протягом
Новоархангельськ
Сторінка 1 з 11
Новоархангельськ- селище міського типу, центр району, розташоване на лівому березі річки Синюхи, за 150 км від Кіровограда і за 40 км від залізничної станції Тальне. Селище перетинає автошлях Київ-Кіровоград. Населення - 7200 чоловік. Селищній Раді підпорядковані також села Журівка, Комишеве, Лозуватка, Маслів Брід, Синюха, Солдатське.Поблизу Новоархангельська виявлено стоянку доби пізнього палеоліту (40- 13 тис. років тому). Знайдено сліди давньоруського поселення та залишки ковальської майстерні з великою кількістю залізних виробів і заготовок до них XIV- XV століть.
Основними жителями Архангельського городка були козаки, а також селяни-втікачі. В 1746 році тут налічувалося 60 дворів. Антифеодальний рух, що розгорнувся на Правобережній Україні в першій половині XVIII ст., знаходив у них підтримку. Про це свідчить датована 1747 роком скарга комісара смілянських маєтків польського магната Любомирського на ім'я київського генерал-губернатора Леонтьєва. В ній говориться, що сотник з Архангельська Й. Чечель є першим приховувачем «злодіїв і розбійників», що гайдамаки діють разом з ним. А в грудні 1748 року генерал-губернатор одержав нову скаргу від шляхтича Галецького про те, що серед гайдамаків, які вчинили напад на двір пана Грохольського під Вінницею, були жителі Архангельського городка Василь та Прокіп Савронські і запорізький козак Стоян.
На початку 50-х років XVIII ст. Архангельський городок під назвою Архангелгорода ввійшов до складу поселень Нової Сербії. Тут розмістили штаб сьомої роти гусарського полку Хорвата. Частину жителів - козаків і землеробів, вивели за 30 верст на південь від меж Нової Сербії. У березні 1764 року в поселенні розміщено штаб сьомої роти новоствореного Чорного гусарського полку. Жителі його, крім військової служби, займалися хліборобством, скотарством, бджільництвом, рибальством. З того часу тут дозволено записувати в торговельні і ремісницькі цехи старообрядців, розкольешків, євреїв-переселенців з Польщі й Молдавії. Так виник торговий посад. Поселення з того часу почало називатися Новоархангельськом. Значного розвитку набула торгівля. Експедиція академіка Гільденштедта, яка за дорученням царського уряду описувала землі на Правобережній і Лівобережній Україні (фауну, флору, населення), в 1774 році відзначала Новоархангельськ, як значний торговельний центр, де тоді налічувалося 300дворів купців і ремісників. 23 ремісники були об'єднані в цехові організації. Починаючи з 1765 року тут щорічно відбувалося 3 ярмарки.
З 1784 року Новоархангельськ ввійшов до Новомиргородського повіту, а 1807 року став волосним центром Ольвіопольського повіту Херсонської губернії. В 1821 році у Новоархангельську розташувався штаб 2-го Українського уланського полку, пізніше - VI округу Новоросійського військового поселення. Тут же містився штаб першого ескадрону уланів. Жителів, за винятком міщан і відставних чинів, перетворили на військових поселенців. Два дні влітку і зимою три дні на тиждень поселенці займалися військовим навчанням, а решту- під командою офіцерів виконували польові та різні будівельні роботи. Для дітей військових поселенців в 20-х рр. XVIII ст. відкрито школу трубачів та кантоністів.
Із скасуванням військових поселень поселенців перевели на становище державних селян. В селі тоді проживало 2287 чоловік. Серед них було багато колишніх солдат, увільнених із служби безстроково або на певний строк. Військове інтендантство не забезпечило їх навіть відпускними коштами та одягом, як це передбачалось існуючими правилами. Протягом
Дивиться також інші населені пункти району:
- Торговиця
- Тернівка
- Скалівські Хутори
- Скалева
- Свердликове
- Розсохуватець
- Покотилове
- Нерубайка
- Небелівка
- Мартинівка
- Копенкувате
- Кам'янече
- Кальниболота
- Ганнівка
- Вільшанка
- Підвисоке
- Надлак