Сторінка 3 з 11
1910 році в Новоархангельську засновано кредитне товариство для допомоги селянам у зміцненні їх господарств. Та послугами його користувалися в основному багатії. Найбідніші селяни, як і раніше, не могли вибитися з жорстокої нужди, не мали постійного заробітку. Навіть в буржуазній газеті «Голос юга» від 28 листопада 1908 року повідомлялося про самогубство селянина Н. Гільбатенка, доведеного до цього безпросвітними злиднями. Столипінська реформа викликала величезне
обурення селян. Часто виникали сутички з представниками місцевих властей, коли проводилося відмежовування нових відрубів. У 1913 році під час однієї з сутичок селян з поліцією поранено урядника і пристава.
Медична допомога була майже недоступною для мешканців села. В 90-х рр. тут знаходилась лікарська дільниця, яка обслуговувала територію площею 1066 кв. верст з населенням понад 45 тис. чоловік. Крім дільничного лікаря, працювали ще два фельдшери й акушерка. Приймальна палата на 4 ліжка (її відкрили після скасування військових поселень) містилася у найманому приміщенні.
Трудящим фактично був закритий шлях до освіти. Волосну школу, яка утримувалася на кошти громади, відкрили у квітні 1860 року. Містилася вона спочатку в маленькій церковній сторожці площею не більше 4 кв. аршин, а згодом у прохідній кімнаті будинку волосного управління. В цьому т. зв. класі, крім учнів, щодня бувало багато відвідувачів, що приходили до приймальної палати або до волосного старости з найрізноманітніших питань. Школу відвідували лише 40 хлопчиків і 10 дівчаток, учителем тут був відставний унтер-офіцер. Тому не дивно, що за переписом 1885 року з 4832 мешканців села письменних було тільки 6465. 1895 року в селі почала працювати земська школа, де навчалося вже 206 хлопчиків і 62 дівчаток. Через 8 років земство відкрило ще одну трикомплектну школу, але і за цих умов в 1903 році відмовили в прийомі 143 діїям, бо ніде їх було розмістити. У 1908 році в Новоархангельську було 3 школи, в яких навчалося 469 учнів. Бібліотека, створена за рахунок пожертвувань громадян, поповнювалася лише за рахунок коштів, що збиралися від аматорських спектаклів.
Перша світова війна принесла нові злигодні трудовому селянству. Працездатних чоловіків мобілізували до армії, для потреб фронту реквізували коней. Посилювалися революційні настрої серед сільської бідноти. Поліція виявила тут революційні прокламації, видапі Харківським комітетом РСДРП 1915 року, які закликали до міжнародної пролетарської солідарності, до боротьби за переростання імперіалістичної війни в громадянську.
Після повалення в лютому 1917 року самодержавства з фронту поверталися солдати й матроси, які закликали селян до негайного розподілу2 поміщицької землі, виступали за припинення імперіалістичної війни. На сільському сході 20 березня створено міліцію з 21 чоловіка. Думки і прагнення знедоленого селянства про землю і його політичне становище висловив М. О. Кульчицький, селянин-бідняк з Мар'янівки, делегат від Новоархангельської волості на губернському з'їзді хліборобів, що відбувся в Херсоні 23 квітня 1917 року. Виступаючи в дебатах про майбутній політичний устрій Росії і земельне питання, він говорив, що землю треба передати у спільну власність народу, закликав підтримувати Ради робітничих і солдатських депутатів.
Трудяще селянство палко вітало перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції та рішення 1-го Всеукраїнського з'їзду Рад, який проголосив Україну республікою Рад. Радянську владу у Новоархангельську встановлено у січні 1918 року. Спочатку тут діяв військово-революційний комітет, а з березня - Рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів на чолі з місцевим селянином, колишнім матросом О. М. Жорою. З перших днів ревком почав впроваджувати в життя декрети Радянського уряду. Так, у січні маєтки поміщиків Непокойчиць- кого, Загорського, Пунілевського, Петровського, панські садиби в Журівці й Кагарлику конфісковано, а їх майно розподілено серед бідніших мешканців села.
На початку квітня Новоархангельськ захопили австро-німецькі війська. Кайзерівські солдати відібрали в селян коней. Разом з окупаційними військами повернулися поміщики, відновилися буржуазно-поміщицькі порядки. З ініціативи ревкому, який перейшов у підпілля, в травні створено партизанський загін. Ним керували більшовики Красовський, Звіздогляд і
Дивиться також інші населені пункти району: