Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Єлизаветградка

Сторінка 1 з 8
Єлизаветградка (до 1830 року - Михайлівка) - селище міського типу, центр селищної Ради. Розташована у верхів'ї річки Інгульця та її приток Чабанки і Сурчака, за 25 км на південний схід від районного центру і за 6 км від залізничної станції Цибулеве. Населення - 2800 чоловік. Селищній Раді підпорядковане с. Плішки.
В 30-40 рр. XVIII ст. козаки та селяни-втікачі заснували тут село Михайлівку. В 50-60 роках михайлівці брали активну участь у гайдамацькому русі. 1769 року село було зруйноване татарами, значна частина жителів потрапила в полон. Після вигнання кримських татар в село почали повертатися його мешканці. 1787 року жителів Михайлівни приписано до Бузького козацького полку, тут осіла також і частина козаків цього полку.
1788 року михайлівці у складі Бузького козацького полку брали участь у штурмі Очакова, а з осені наступного року воювали під Бендерами, Аккерманом, Кілією. Відзначилися вони й у штурмі Ізмаїла та ін. битвах проти турецьких військ. Після розформування Бузького козацького поляку 1791 раку казакдв переведено на становище державних селян. Однак через 6 років, для укріплення південних лрикордонних районів, указом від 8 травня 1803 року Бузьке військо було знову відновлено. До його складу увійшло і поселення Михайлівка. Тоді тут було 93 двори. Після закінчення російсько-турецької війни 1806-1812 рр. козаки відбували прикордонну службу.
Михайлівські козаки рішуче виступили проти перетворення їх на військових поселенців. Як повідомляв царя 22 липня 1817 року граф Вітт, вся козацька громада відмовилася вислухати указ про створення в Михайлівці військового поселення. Тоді село оточили війська, частину жителів покарали. Та заворушення не припинялося. Довелося вдруге викликати карателів - цілий піхотний полк. Мешканцям виїздити заборонили. Почалися масові втечі. Справа дійшла до сутички з військами. Козаки кинулися відбивати потерпілих, роззброювати солдатів. Лише з допомогою трьох батальйонів піхоти заворушення в вересні 1817 року було придушене. Щоб запобігти новим виступам, піхотний полк перебував тут ще майже місяць. Жителів, перетворених на військових поселенців, поряд з військовою службою зобов'язували обробляти т. зв. громадську землю, возити будівельні матеріали з Чорного лісу, ремонтувати військові приміщення, шляхи і мости. Весною 1819 року в Михайлівці розташувався 4-й уланський полк3 і штаб 1-го ескадрону, а згодом - ще й штаб VIII округу Новоросійського військового поселення, а також управління першої його волості. Були споруджені штабні приміщення, казарми, конюшні, манеж тощо. За штатними військовими проектами перебудовувалися житлові будинки.
Кожен крок військових поселенців підпорядковувався розкладам і правилам. Регламент визначав навіть, коли господарки мали топити піч, готувати їжу, доглядати худобу. За найменшу провину поселенців карали. Одружуватися можна було лише з дозволу начальства. Якщо дівчина виходила заміж за межі військового поселення, молодий вносив у полковий комітет викуп.
В 1830 році Михайлівну перейменували на Єлизаветградку за назвою розташованого тут Єлизаветградського полку. Після ліквідації військових поселень
жителі її стали державними селянами. За указами 1866-1867 рр. колишні військові поселенці одержали земельні наділи - по чотири десятини на ревізьку душу, відставні солдати - по три десятини, за яку вносили в казну «державну оброчну подать».
З розвитком капіталізму посилилася диференціація села. 1886 року 120 родин мали менше десятини землі, кожна десята була безземельною. 239 середняцьких господарств мали по 10-15 десятин. Середня врожайність основних культур в селянських господарствах становила 13,8 пуда з десятини, тобто 4 пуди на їдця. Не маючи змоги обробляти свої ділянки через відсутність сільськогосподарського реманенту, 50 бідняків здали в оренду куркулям 280 десятин землі, більше ста чоловік пішли з села на заробітки. Часто за несвоєчасну сплату податків місцеві власті продавали майно недоїмників, навіть відбирали у них наділи. Куркулі скуповували землю розорених селян, нещадно експлуатували працю наймитів, особливо жінок і дітей. В 40 куркульських господарствах застосовувалися залізні плуги, кінні молотарки, віялки, жниварки.


Сучасна карта - Єлизаветградка