Сторінка 3 з 8
му Всеукраїнському з'їзді Рад Радянський уряд України, обіцяли йому всебічну підтримку і вимагали ліквідації Центральної ради. У січні 1918 року в Єлизаветградці встановлено Радянську владу. Під керівництвом волосного ревкому почався розподіл казенних, куркульських і церковних земель між селянами. Тоді ж виник і партосередок. Для боротьби з контрреволюцією створено загін Червоної гвардії, що налічував понад 100 чоловік. Разом з єлисаветградськими червоногвардійцями він дав перший бій австро-
німецьким загарбникам поблизу станції Кам'янка, на станції Цибулеве, де було розгромлено німецький бронепоїзд. Але під тиском переважаючих сил ворога загони змушені були відступити на територію Радянської Росії.
У березні 1918 року село окупували австро-німецькі загарбники. Разом з українськими буржуазними націоналістами вони розстріляли до 100 селян Єлизаветградки. Зв'язавшись з Єлисаветградським повітовим революційним більшовицьким комітетом, Т. О. Колісник організував в Єлизаветградці другий партизанський загін, куди ввійшли і жителі навколишніх сіл. Захопивши у гайдамаків багато зброї, загін перейшов до активних дій проти окупантів.
Після вигнання австро-німецьких військ у грудні 1918 року село захопили петлюрівці. Боротьбу з ними очолив підпільний ревком. Місцевий партизанський загін наприкінці січня 1919 року після запеклих боїв з петлюрівцями визволив Єлизаветградку. Ревком, який вийшов з підпілля, пізніше передав владу волвиконкому.
В березні 1919 року посланці Єлизаветградки і сусіднього села Михайлівни - більшовики І.М. Курченко, Т. О. Колісник, безпартійний І. К. Стьожка, який став повітовим комісаром охорони здоров'я, брали участь у третьому повітовому з'їзді Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, що прийняв резолюцію про активну підтримку влади Рад. В травні єлизаветградківці боролися проти григор'євців.
Коли у серпні 1919 року село захопили денікінці, більшовики знову пішли в підпілля. Створений ними партизанський загін під командуванням І. М. Кур-
ченка 23 грудня розгромив поблизу Єлизаветградки денікінську військову частину, захопив багато зброї, боєприпасів і продовольства. Наприкінці місяця частини Червоної Армії з допомогою партизанів визволили Єлизаветградку від білогвардійців. Одразу ж був створений ревком. Виник волосний партійний комітет, головою якого став П. І. Зосимов, секретарем - А. П. Скирда. В січні 1920 року обрано волвиконком на чолі з Т. О. Колісником. У червні створено волосний КНС (голова А. С. Чернишенко). Комітет разом з волвиконкомом розподіляли поміщицькі і церковні землі, сільськогосподарський реманент між безземельними і малоземельними селянами, здійснювали продрозверстку. Комуністи села мобілізували на боротьбу з бандитами радянський актив. Так, у травні 1920 року спільно з військами Першої Кінної армії, яка прямувала через село на польський фронт, вони ліквідували банду П. Коцура, що діяла поблизу Єлизаветградки.
Багато жителів села тоді влилося до лав будьоннівців, у т. ч. І. Г. Калиниченко, І. М. Литвин, Я. І. Гудзь, Д. С. Пономаренко, К. О. Майборода та інші.3 В серпні в навколишніх лісах з'явилися банди Завгороднього. Від рук бандитів загинули Ф. С. Боєвець, начальник волосної міліції 3. Бондаренко, міліціонер Ф. П. Бондаренко та інші. У зв'язку з напруженою обстановкою влітку 1920 року замість волвиконкому було створено ревком. Головою його став І. М. Курченко, секретарем - М. А. Кондратенко. Спільними зусиллями місцевих комуністів та активістів, курсантів кавалерійської школи ім. Будьонного, що містилися в Єлисаветграді, бандитів того ж року було розгромлено.
Після закінчення громадянської війни трудящі Єлизаветградки приступили до відбудови народного господарства. Авангардну роль у цьому відігравав партосередок, бойовим помічником якого виступала комсомольська організація на чолі з Д. С. Черкашенком, створена у вересні 1921 року. Того ж року з ініціативи комуністів і комсомольців організовано прокатну станцію сільськогосподарських машин, яка обслуговувала бідняків, а наступного року - кредитне товариство, що постачало незаможним селянам посівний матеріал. Було відкрито кілька пунктів споживчої кооперації. Влітку 1923 року у колишньому поміщицькому маєтку створено перше колективне господарство «Сонце правди на сході». Восени до нього приєдналася михайлівська артіль «Хлібороб». КНС надавав бідноті грошові кредити і
Дивиться також інші населені пункти району: