Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Виникнення Тишківки належить до середини XVIII ст. За переказами, біля річки Березівки першим оселився солдат Тишко. У 50-х роках це було поселення Ново- слобідського козацького полку, в якому проживали 9 виборних козаків, 50 підпоміч- ників, 15 підсусідків. З 1764 року мешканців слободи приписано до Молдавського гусарського полку. 1787 року в казенному поселенні Новомиргородського повіту Тишківці налічувалось 98 дворів і 222 душі чоловічої статі. Вигідне географічне положення (поблизу пролягав шлях на Голту, Херсон і Єлисаветград), степ з родючими чорноземами приваблювали нових поселенців, здебільшого селян, які тікали від поміщицького гніту. З 1821 року в слободі розмістився 3-й ескадрон З ї Української уланської дивізії. На час ліквідації військових поселень тут було вже 539 дворів і до З тис. населення. Працювало 20 вітряків та 2 водяні млини, три кузні, три олійниці, горілчаний склад та понад 20 дрібних лавок.
Основкамаса населення - казенні селяни - жили з хліборобства.
У першій половині 80-х років XIX ст. з 640 господарств 17 зовсім не мали землі, 25 - мали від 1 до 2 десятин, 312 - від 2 до 3, 119 - від 3 до 5, 167 - понад 10 десятин. 1885 року на господарство в середньому припадало 3-4 десятини землі, в той же час 15 дворів мали в своєму користуванні 2900 десятин. Малоземелля змушувало бідняків орендувати землю. Не маючи змоги ліквідувати заборгованість орендарям, чимало селян позбавлялися своїх наділів. Злидні і голод гнали їх у найми до поміщиків та в міста. На початку XX ст. на одного жителя села чоловічої статі припадало десятини землі. Орендувати землю бідняки не мали змоги - поміщики здавали її по 18-20 крб. за десятину на рік з обов'язковою сплатою орендних грошей на початку року.
Селяни Тишківки взяли участь у революційних подіях 1905-1907 рр. До села не раз приїздили члени Єлисаветградської соціал-демократичної організації, які розповсюджували серед населення революційні листівки, проводили агітацію проти самодержавства. В травні-серпні 1905 року місцеві селяни напали на маєтки поміщиків Зеленюка та Граневича, розібрали зерно, інвентар і худобу. Цей виступ жорстоко придушив каральний загін. Селян примусили повернути забране, а 20 активних учасників заарештували і відправили до єлисаветградської тюрми. Та заворушення не вщухали. 16 грудня 1905 року 500 тишківців розібрали майно економії землевласника Гінзбурга.
На всю волость (з 1893 року Тишківка була волосним центром) працювала лише одна приймальна палата на 13 ліжок. Фельдшер та медсестра неспроможні були допомогти всім хворим. Через часті епідемії гинуло багато людей. Так, 1894 року від черевного тифу померло 175 чоловік. У 80-х роках у селі було дві школи, розміщені в селянських хатах: трирічна земська на 188 учнів і дворічна церковнопарафіяльна, до якої ходило 43 дітей, переважно заможних батьків. Діти навчалися одну-дві зими, а потім залишали школу - треба було працювати в господарстві. В усій волості на кожні 1000 чоловік населення письменних було тільки 659.
Під час першої світової війни багато родин лишилося без годувальників: понад 400 чоловік було мобілізовано на фронт. Для армії у населення реквізували 120
коней. Посівні площі скоротилися майже наполовину. Збільшилися податки, і селянам, щоб сплатити їх, доводилось продавати навіть посівний матеріал.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції в березні 1917 року під тиском трудящих старшина волості скликав збори, на яких було обрано волосний громадський комітет. Але до його складу ввійшли здебільшого представники куркулів та їхніх підголосків. За переобрання волосного комітету виступили революційно настроєні жителі. Ділити поміщицьку землю закликав місцевий житель І. І. Баркар, який повернувся з фронту.
Втративши надію одержати від Тимчасового уряду землю, селяни Тишківки й навколишніх сіл вчинили напад на маєток Загорського. Поміщика було вбито, а майно розібрано.
Звістки про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді, створення Ради Народних Комісарів на чолі з В. І. Леніним, про
Тишківка
Сторінка 1 з 7
Тишківка - село, центр сільської Ради. Розташована на автошляху Київ - Кіровоград, за 25 км від районного центру та за 50 км від залізничної станції Помічна. Населення - 4791 чоловік. Сільській Раді підпорядковані також населені пункти: Андріївка, Богданівна, Лісниче, Станбалка. Основкамаса населення - казенні селяни - жили з хліборобства.
У першій половині 80-х років XIX ст. з 640 господарств 17 зовсім не мали землі, 25 - мали від 1 до 2 десятин, 312 - від 2 до 3, 119 - від 3 до 5, 167 - понад 10 десятин. 1885 року на господарство в середньому припадало 3-4 десятини землі, в той же час 15 дворів мали в своєму користуванні 2900 десятин. Малоземелля змушувало бідняків орендувати землю. Не маючи змоги ліквідувати заборгованість орендарям, чимало селян позбавлялися своїх наділів. Злидні і голод гнали їх у найми до поміщиків та в міста. На початку XX ст. на одного жителя села чоловічої статі припадало десятини землі. Орендувати землю бідняки не мали змоги - поміщики здавали її по 18-20 крб. за десятину на рік з обов'язковою сплатою орендних грошей на початку року.
Селяни Тишківки взяли участь у революційних подіях 1905-1907 рр. До села не раз приїздили члени Єлисаветградської соціал-демократичної організації, які розповсюджували серед населення революційні листівки, проводили агітацію проти самодержавства. В травні-серпні 1905 року місцеві селяни напали на маєтки поміщиків Зеленюка та Граневича, розібрали зерно, інвентар і худобу. Цей виступ жорстоко придушив каральний загін. Селян примусили повернути забране, а 20 активних учасників заарештували і відправили до єлисаветградської тюрми. Та заворушення не вщухали. 16 грудня 1905 року 500 тишківців розібрали майно економії землевласника Гінзбурга.
На всю волость (з 1893 року Тишківка була волосним центром) працювала лише одна приймальна палата на 13 ліжок. Фельдшер та медсестра неспроможні були допомогти всім хворим. Через часті епідемії гинуло багато людей. Так, 1894 року від черевного тифу померло 175 чоловік. У 80-х роках у селі було дві школи, розміщені в селянських хатах: трирічна земська на 188 учнів і дворічна церковнопарафіяльна, до якої ходило 43 дітей, переважно заможних батьків. Діти навчалися одну-дві зими, а потім залишали школу - треба було працювати в господарстві. В усій волості на кожні 1000 чоловік населення письменних було тільки 659.
Під час першої світової війни багато родин лишилося без годувальників: понад 400 чоловік було мобілізовано на фронт. Для армії у населення реквізували 120
коней. Посівні площі скоротилися майже наполовину. Збільшилися податки, і селянам, щоб сплатити їх, доводилось продавати навіть посівний матеріал.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції в березні 1917 року під тиском трудящих старшина волості скликав збори, на яких було обрано волосний громадський комітет. Але до його складу ввійшли здебільшого представники куркулів та їхніх підголосків. За переобрання волосного комітету виступили революційно настроєні жителі. Ділити поміщицьку землю закликав місцевий житель І. І. Баркар, який повернувся з фронту.
Втративши надію одержати від Тимчасового уряду землю, селяни Тишківки й навколишніх сіл вчинили напад на маєток Загорського. Поміщика було вбито, а майно розібрано.
Звістки про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді, створення Ради Народних Комісарів на чолі з В. І. Леніним, про