Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Завдяки піклуванню депутатів сільської Ради набагато поліпшилося медичне обслуговування населення. Стали до ладу райлікарня з хірургічним, терапевтичним, гінекологічним та пологовим відділеннями, дві амбулаторії та вісім фельдшерсько-акушерських пунктів. Збільшилася кількість лікарів і середнього медичного персоналу.
На кінець 1940 року в Тишківці вже не було неписьменних. Тут працювали середня школа, семирічна та дві початкові школи, де 50 учителів навчали понад 700 дітей. З ініціативи громадськості закрили церкву. В центрі села виріс будинок клубу з залом на 350 міспь. Його спорудили трудящі в позаробочий час. На території кожного колгоспу також діяли клуби, червоні кутки й бібліотеки. Всього в селі було 9 червоних кутків та 9 бібліотек. Тільки послугами сільської бібліотеки користувалися 1823 читачі. В 1939-1940 рр. майже кожна сім'я передплачувала газети й журнали.
У перші дні Великої Вітчизняної війни в Тишківці створено винищувальний батальйон з 98 чоловік для боротьби з ворожими парашутистами та диверсантами. Колгоспники евакуювали на схід сільськогосподарську техніку і худобу. 31 липня 1941 року німецько-фашистські загарбники окупували Тишківський район.
Гітлерівці створили в селі концентраційний табір для радянських військовополонених, де загинуло від голоду 1000 чоловік. Фашисти розстріляли 27 мешканців села, 107 юнаків і дівчат вивезли на каторгу до Німеччини. В селі Андріївці Тишківської сільської Ради за вбивство німецького коменданта окупанти стратили 89 чоло
вік: усіх дорослих чоловіків зігнали до школи і кожного третього розстріляли, а 30 чоловік повісили. Комсомольця Г. Милованова, який вбив коменданта, після жорстоких катувань страчено на сільському майдані Тишківки. Загинули від рук фашистів і перші комсомольці села І. І. Гриценко та М. Ф. Красовський.
Жорстокий терор окупантів не залякав радянських людей. У травні 1942 року підпільні групи Тишківського району влилися до партизанського загону ім. Чапає- ва, що діяв на території Тишківського, Підвисоцького та Хмелівського районів. Велику антифашистську роботу проводили в Тишківці підпільні групи, які очолювали М. А. Патлаченко та І. І. Муцет.
Понад тисячу місцевих жителів мужньо боролися і на фронтах Великої Вітчизняної війни. Один з них І. Р. Усенко з групою бійців у січні 1945 року першим переправився через Одер. Закріпившись на невеличкому клаптику ворожої землі, сміливці відбили безліч атак і таки утримали плацдарм. Коли підійшло підкріплення, в живих залишилось лише кілька чоловік. Тяжко поранений І. Р. Усенко продовжував вести бій. За бойовий подвиг він удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Зараз І. Р. Усенко працює на Кіровоградському заводі «Червона зірка».
За хоробрість, виявлену під час форсування Дніпра, в жовтні 1943 року звання Героя Радянського Союзу присвоєно командирові гвардійського стрілецького полку Б. Д. Леву. Пізніше генерал-майор Б. Д. Лев працював викладачем Військової академії ім. М. В. Фрунзе у Москві. 549 вихідців з села відзначились у боях за Батьківщину і нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу. Трудящі села свято бережуть пам'ять про загиблих у Великій Вітчизняній війні. В сільському парку покладено гранітні плити, на яких викарбувано 320 імен тих, що полягли на фронтах у боротьбі з німецьким фашизмом.
13 березня 1944 року Тишківку визволено від німецько-фашистських окупантів. Були зруйновані всі громадські будівлі, приміщення установ, школи, сільський клуб, мости. У відновлених колгоспах не вистачало тягла, техніки. Землі обробляли коровами і вручну. Енергійно приступали до праці, а також вели значну громадську роботу демобілізовані воїни.
В колгоспи Тишківки з Російської Федерації надійшли будівельні матеріали, зерно на посів тощо. Місцева МТС поповнилась тракторами та іншою сільськогосподарською технікою. На 1949 рік у ній налічувалось 101 трактор, 26 комбайнів, 25 тракторних сівалок, десятки плугів, культиваторів тощо. Завдяки механізації трудомістких робіт колгоспи Тишківки в 1949 році освоїли довоєнні посівні площі. Якщо в 1940 році колгоспи села виростили в середньому по 12-14 цнт зернових з гектара, то в 1949 році - по 16-18. Найвищих урожаїв досягла бригада № 1 колгоспу «Шлях до комуни», вона
Тишківка
Сторінка 4 з 7
Більшість з них безпосередньо працювала на найважливіших ділянках колгоспного виробництва.Завдяки піклуванню депутатів сільської Ради набагато поліпшилося медичне обслуговування населення. Стали до ладу райлікарня з хірургічним, терапевтичним, гінекологічним та пологовим відділеннями, дві амбулаторії та вісім фельдшерсько-акушерських пунктів. Збільшилася кількість лікарів і середнього медичного персоналу.
У перші дні Великої Вітчизняної війни в Тишківці створено винищувальний батальйон з 98 чоловік для боротьби з ворожими парашутистами та диверсантами. Колгоспники евакуювали на схід сільськогосподарську техніку і худобу. 31 липня 1941 року німецько-фашистські загарбники окупували Тишківський район.
Гітлерівці створили в селі концентраційний табір для радянських військовополонених, де загинуло від голоду 1000 чоловік. Фашисти розстріляли 27 мешканців села, 107 юнаків і дівчат вивезли на каторгу до Німеччини. В селі Андріївці Тишківської сільської Ради за вбивство німецького коменданта окупанти стратили 89 чоло
вік: усіх дорослих чоловіків зігнали до школи і кожного третього розстріляли, а 30 чоловік повісили. Комсомольця Г. Милованова, який вбив коменданта, після жорстоких катувань страчено на сільському майдані Тишківки. Загинули від рук фашистів і перші комсомольці села І. І. Гриценко та М. Ф. Красовський.
Жорстокий терор окупантів не залякав радянських людей. У травні 1942 року підпільні групи Тишківського району влилися до партизанського загону ім. Чапає- ва, що діяв на території Тишківського, Підвисоцького та Хмелівського районів. Велику антифашистську роботу проводили в Тишківці підпільні групи, які очолювали М. А. Патлаченко та І. І. Муцет.
Понад тисячу місцевих жителів мужньо боролися і на фронтах Великої Вітчизняної війни. Один з них І. Р. Усенко з групою бійців у січні 1945 року першим переправився через Одер. Закріпившись на невеличкому клаптику ворожої землі, сміливці відбили безліч атак і таки утримали плацдарм. Коли підійшло підкріплення, в живих залишилось лише кілька чоловік. Тяжко поранений І. Р. Усенко продовжував вести бій. За бойовий подвиг він удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Зараз І. Р. Усенко працює на Кіровоградському заводі «Червона зірка».
За хоробрість, виявлену під час форсування Дніпра, в жовтні 1943 року звання Героя Радянського Союзу присвоєно командирові гвардійського стрілецького полку Б. Д. Леву. Пізніше генерал-майор Б. Д. Лев працював викладачем Військової академії ім. М. В. Фрунзе у Москві. 549 вихідців з села відзначились у боях за Батьківщину і нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу. Трудящі села свято бережуть пам'ять про загиблих у Великій Вітчизняній війні. В сільському парку покладено гранітні плити, на яких викарбувано 320 імен тих, що полягли на фронтах у боротьбі з німецьким фашизмом.
13 березня 1944 року Тишківку визволено від німецько-фашистських окупантів. Були зруйновані всі громадські будівлі, приміщення установ, школи, сільський клуб, мости. У відновлених колгоспах не вистачало тягла, техніки. Землі обробляли коровами і вручну. Енергійно приступали до праці, а також вели значну громадську роботу демобілізовані воїни.
В колгоспи Тишківки з Російської Федерації надійшли будівельні матеріали, зерно на посів тощо. Місцева МТС поповнилась тракторами та іншою сільськогосподарською технікою. На 1949 рік у ній налічувалось 101 трактор, 26 комбайнів, 25 тракторних сівалок, десятки плугів, культиваторів тощо. Завдяки механізації трудомістких робіт колгоспи Тишківки в 1949 році освоїли довоєнні посівні площі. Якщо в 1940 році колгоспи села виростили в середньому по 12-14 цнт зернових з гектара, то в 1949 році - по 16-18. Найвищих урожаїв досягла бригада № 1 колгоспу «Шлях до комуни», вона