Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Шепилове

Сторінка 1 з 6
Шепилове - село, центр сільської Ради, розташоване в долині річки Свинарки (притоки Ятрані), за 3 км від районного центру та за 9 км від найближчої залізничної станції Голованівськ. Населення - 871 чоловік. Сільраді підпорядковані також населені пункти Наливайка та Олександрівка.
Перша письмова згадка про село датується 1764 роком. В цей час воно було власністю польських магнатів Потоцьких. У першій половині XIX ст.
Шепилове входило до Голованівської волості Балтського повіту Подільської губернії. 1852 року Потоцькі мали 410 кріпаків, 1903 десятини землі й лісу в Шепиловому і 161 кріпака та 752 десятини - в Олександрівці (з давніх-давен до Шепилового приписане село Олександрівка - раніше Ксьондзівка). У той же час на кріпацьку ревізьку душу припадало по 0,87 десятини орної землі. Панщина становила 5-6 днів на тиждень. До того ж селяни сплачували ще й численні побори. Навіть у церковних документах початку 50-х років констатувалося, що «шепилівські селяни живуть дуже бідно».
Побоюючись заворушень, поміщиця Ф. Поюцька вступила в 1850 році в договірні відносини з селянами, ні,о дозволялося царським указом від 2 квітня 1842 року. 1854 року увійшов у силу договір, за яким селяни визнавалися особисто вільними. 288 ревізьких душ одержали 501 десятину орної землі і 166 десятин сінокосів, але мусили сплачувати поміщиці щорічний оброк у сумі 1690 крб. За поміщицею збереглися права власності на землю, суду над селянами. Трудове населення терпіло від сваволі місцевих властей, що вірно служили поміщикам і царизму. Так, у 1859 році шепилівський війт Белюга вбив селянина Ф. Тримача і залишився безкарним.
Внаслідок реформи 1861 року на основі викупного акту селяни одержали на двір 6,2 десятини надільної землі. Навіть царські чиновники зазначали, що цей «наділ не зовсім достатній для задоволення селянських потреб». Земля, як і раніше, залишалася в руках поміщиків. 1874 року поміщиця Кудашева придбала шепилівський фільварок із 1107 десятинами і олександрівський з 483 десятинами землі та лісу. Через рік вона їх продала департаменту уділів. Малоземельні вчорашні кріпаки змушені були йти в найми або орендувати землю удільного відомства на кабальних умовах, сплачуючи по 5-8 крб. сріблом за десятину щорічно.
У 80-90-х роках XIX ст. половина дворів Шепилового не мала коней і сільськогосподарського реманенту. Селяни збирали мізерні врожаї: озимини 9 четвертей з десятини, ярових - від 8 до 10 четвертей. Селянське безземелля особливо впадало
в очі на фоні великого поміщицького та куркульського землеволодіння. Так, двоє поміщиків і двоє орендарів мали 1300 десятин землі. Крім того, 90 десятин належало місцевому священику, який був власником керамічного заводу.
Перед революцією 1905 року з 196 селянських господарств Шепилового та 80 господарств Олександрівни 78 проц. були безземельними і малоземельними. Обтяжені непосильними податками і платежами, селяни-бідняки часто продавали за безцінь свої наділи і йшли з села на заробітки. Якщо в 1897 році в Шепиловому проживало 878 чоловік, то в 1904 - 596. Селяни, які залишалися в селі, здебільшого наймитували у місцевих поміщиків та куркулів або на кабальних умовах орендували удільну землю по 25-30 крб. за десятину. Деякі, шукаючи побічних заробітків, займалися бондарсько-столярським та ковальським ремеслом.
Злидні і безправ'я породжували в селян ненависть до гнобителів, протест проти існуючого ладу. Влітку 1905 року в Шепиловому виникла революційна група з 8 бідняків. Під їх керівництвом відбувалися сходки, на яких проголошувалися революційні промови; робилися спроби відібрати в поміщиків землю і майно. Серед повсталих матросів броненосця «Георгий Победоносец» були й вихідці з села Г. С. Тримач та І. П. Кифоренко, які пізніше взяли активну участь у боротьбі за перемогу Великого Жовтня.
Дуже вбогим був зовнішній вигляд Шепилового. Хатки - дерев'яні з однією кімнатою та сіньми, дахами, вкритими соломою. Трудове селянство зовсім не одержувало медичної допомоги. В селі не було навіть фельдшера. Основкамаса населення залишалася неписьменною: в 1887 році з 679 жителів тільки 10 знали грамоту. Початкову школу тут відкрито лише 1889 року, містилася вона у селянській хаті. Десяток дітей вчив селянин, який


Сучасна карта - Шепилове