Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Рівне

Сторінка 1 з 9
Рівне - село, центр сільської Ради, розташоване по обох берегах річки Чорного Ташлику, за 20 км на південний схід від районного центру і залізничної станції Новоукраїнка. Населення - 7189 чоловік. Сільській Раді підпорядковані населені пункти Вільне, Іванці, Лозуватка, Радісне, Чорний Ташлик.
Поселення на території нинішнього села виникло на початку XVIII ст. Козаки- запорожці, що заснували його, займалися хліборобством, скотарством, рибальством. У 30-40-х роках XVIII ст. поселення підпорядковувалося адміністрації Бугогардівської паланки Нової Січі. У 50-х роках землі по річці Чорному Ташлику царський уряд відмежував під військові поселення. З 1760 року, як стверджують історичні джерела, Рівне було сотенною слободою Новослобідського полку. З 1765 року воно входило до Єлисаветинської провінції, а з 1784 - до Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. На цей час його мешканці перебували на становищі казенних селян.
У березні 1821 року Рівне знову стало військовим поселенням, у якому стояв другий ескадрон 1-го Українського уланського полку2, а згодом розмістилося управління 2-ї волості 5-го округу Новоросійського військового поселення. Тут побудували приміщення штабу, казарми, манеж, стайні, плац-парад для військової муштри й інші споруди. Місцеві жителі, перетворені на військових поселенців, зобов'язані були займатися військовою муштрою, а також 3 дні на тиждень працювати на громадських ланах, відбувати повинності по заготівлі сіна, вівса, палива, лагодженню доріг, мостів тощо. 14 червня 1833 року, коли рівнянцям наказали орати громадське поле, вони рішуче відмовилися і не виходили на роботу протягом тижня. Не допомагали ні умовляння, ні погрози та залякування місцевого начальства. На сьомий день до Рівного прибув начальник перших восьми округів Новоросійського військового поселення. За його наказом було вчинено жорстоку екзекуцію над непокірними. Згодом він сам доповідав, що шість найбільш активних учасників заворушення тут же в його присутності прогнали крізь стрій 500 чоловік, а одинадцять осіб покарали палицею по 250 ударів кожного. В такий спосіб виступ було придушено.
У 1854 році в Рівному, де кількість населення становила 6118 чоловік, налічувалося 331 господарство першого розряду, 348 - другого розряду та 705 дворів не господарів, становище яких було особливо тяжким. З року в рік вони дедалі більше розорялися і потрапляли в цілковиту кабалу до військового начальства та багатих поселенців. 1859 року в селі відкрився лазарет на 14 ліжок, його обслуговував один фельдшер. У школі для кантоністів, де хлопчиків змалку навчали військової муштри, на 50 учнів було лише чотири підручники.
Після ліквідації військових поселень Рівне стало державним селом, центром волості. В 1859 році з 25 тис. десятин землі, приписаної до нього, на 3772 ревізькі душі виділили лише 20,3 тис. 4,5 тис. десятин кращих угідь залишили за казною і 99 - за церквою. На 1885 рік у 2213 дворах мешкало 11 454 чоловіка. Найбільше тут проживало колишніх військових поселенців та відставних солдатів - всього 1947 дворів. Було також чотири господарства колишніх кріпаків. Решту населення становили міщани, дворяни, духовенство та купці. Переважна більшість рівнянців - 1769 сімей - займалася землеробством на надільних та громадських землях, а 278 - торгівлею, ремеслом та кустарним промислом. Відбувався процес зростання куркульських господарств за рахунок розорення і зубожіння бідноти. 473 двори в Рівному не мали посіву, 50 - засівали менше десятини, 441 - від однієї до трьох, у 574 селянських родинах не було худоби, в той час як на кожне з 80 куркульських господарств припадало від 15 до 100 десятин посіву і багато худоби. Безземельні та малоземельні селяни потрапляли в кабалу до поміщиків і куркулів. Про їх злиденне життя читаємо в книзі відомого економіста В. Ю. Постникова, який, збираючи матеріал про економічне становище селян у 80-90-х роках, двічі побував у Рівному. Економічними даними з книги В. Ю. Постникова «Південно-російське селянське господарство» користувався В. І. Ленін, коли писав працю «Розвиток капіталізму в Росії». Особливо гнітюче враження справило на В. Ю. Постникова убоге господарство Юхима Вергуна. Все його майно дослідник оцінив у 249 крб. Чотири десятини землі, кожна з яких у врожайні роки давала не більше 40 пудів жита чи 30 пудів проса, не могли прогодувати сім'ю з шести чоловік. Наприкінці 90-х років Вергун розорився


Сучасна карта - Рівне