Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Глодоси

Сторінка 1 з 7
Глодоси (до 1784 року - Сухий Ташлик) - село, центр сільської Ради, розташоване на берегах річки Сухого Ташлику, за 25 км на північ від районного центру і за 22 км від найближчої залізничної станції Адабаш. Населення - 4056 чоловік, Сільській Раді підпорядковані також села Вербівка, Козакова Балка, Ліски і Мар'янівка.
Про те, що ця місцевість була заселена щер глибоку давнину, свідчать археологічні знахідки. На околиці села розкопано курган доби бронзи (II тисячоліття до н. е.) та знайдена кам'яна баба кочівників XI-XIII ст. Визначною археологічною пам'яткою є поховання з трупоспаленням воєначальника VIII ст. н. е. з дорогоцінною зброєю та великою кількістю нагрудних прикрас.
У письмових джерелах населений пункт згадується під 1750 роком. Перші поселенці, вихідці з Молдавії, назвали його Сухим Ташликом. Поселення було сотенною слободою Новослобідського полку, з 1764 року - шанцем Єлисаветградського пікінерського полку, а з початку 70-х років тут розміщено роту Молдавського гусарського полку. 178оку село прррйіирттпряттр ра Глодоси. 1787 року тут було 70 дворів, у них мешкало 2§Босіб чоловічої статі. Населення - переважно державні селяни - займалося хліборобством, скотарством, рибальством.
1821 року в Глодосах розташувалася 3-я Українська уланська дивізія. Місцевих жителів було перетворено на військових поселенців, які поєднували важку військову службу з сільськогосподарською працею, платили земельну ренту, давали гроші на утримання військової адміністрації, забезпечували провіантом своїх постояльців - уланів. Вони лише тимчасово мали право користуватися господарським реманентом, який вважався військовою власністю. Навіть на придбання чи продаж якогось майна поселенець повинен був мати дозвіл офіцера. В 1835 році, зі зміною структури військових поселень, що були поділені на округи, тут розмістився штаб 3-го ескадрону другого округу Новоархангельського полку. Згодом село увійшло до складу 1-го округу 6-ї волості. Воно було повністю переплановане і перебудоване військовою адміністрацією. З'явилося ряд будівель військового призначення: приміщення штабу, школа кантоністів, офіцерські будинки, цейхгаузи, конюшні, склади, манежі тощо.
29 січня 1863 року Глодоси з населенням 5883 чоловіка стали містечком - центром однойменної волості Єлисаветградського повіту. Жителі його, віднесені до категорії державних селян, за указами 1866-1867 рр. одержали по 5 десятин землі на ревізьку душу. 1885 року в Глодосах налічувалося 1418 господарств, з них 334 володіли 8192 десятинами, а 1083 - 4416 десятинами. Селяни, не маючи змоги як слід обробити землю через відсутність знарядь виробництва, одержували низькі врожаї. Біднякам доводилося найматися до поміщиків і куркулів, які платили їм по 15-60 коп. за день, і лише під час косовиці та молотьби - по 94 коп. Малоземелля, злидні змушували сільську бідноту шукати кращої долі в Томській, Оренбурзькій та інших губерніях. Але й там їх життя було не кращим. У порефор- мений період в Глодосах розвивалися місцева промисловість і торгівля. В 70-х роках XIX ст. тут було 4 олійниці, 51 вітряк, 9 кузень, 4 шинки і 10 крамничок.
У 1899-1901 рр. населення містечка спіткало стихійне лихо - недорід. Люди гинули від голоду. Спалахнула епідемія тифу. Повітове земство змушене було відкрити медичну дільницю, але одному лікарю було не під силу боротися з епідемією - щодня помирало близько 10 чоловік.
Доведене до відчаю селянство піднімалося на боротьбу. На початку 1903 року в Глодосах почала діяти соціал-демократична організація, до якої входили представники селян-бідняків і прогресивної інтелігенції, що вели агітаційну роботу серед населення, ставили питання про розподіл поміщицьких земель. У травні вони розповсюдили листівки, в яких закликали трудящих до боротьби з царизмом. Організація підтримувала зв'язок з Єлисаветградським, Миколаївським та Одеським комітетами РСДРП, які надсилали прокламації і літературу. Влітку 1904 року її учасники очолили страйк селян і робітників поміщицької економії. Страйкарі вимагали поліпшення умов праці та збільшення заробітної плати.
Весною 1905 року соціал-демократи вже мали свій гектограф, на якому друкували листівки. Вони знову організовували виступи місцевих селян і робітників, проводили революційну роботу в сусідніх селах - Гусівці, Забарі,


Сучасна карта - Глодоси