Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Глодоси

Сторінка 2 з 7
Завадському, Якимівці, Юр'ївці та інших. Бідняки і середняки вимагали повернення відрізків, зниження орендної плати. Були випадки захоплення поміщицьких земель. Поміщики не раз викликали козаків 33-го Донського козачого полку, що розміщувався в Єлисаветграді, для приборкання селян. Влітку 1905 року до Глодос прибув губернатор з охороною. Він виступив перед населенням з промовою, в якій закликав не йти за революціонерами. Проте трудящі села з обуренням сприйняли її і закидали губернатора камінням.
Масова несплата податків призвела до того, що 23 листопада 1906 року до Глодос прибув загін із 40 карателів. Наступного дня до волосного правління зігнали населення. Підосавул вимагав видати революціонерів, але селяни мовчали. Тоді почали бити нагаями всіх підряд, навіть дітей. Жорстоким катуванням піддали Т. Тимофєєва, С. Мороза та інших. Потім були проведені обшуки й арешти. Начальник херсонського губернського жандармського управління доносив департаменту поліції: «...На сході висічено декілька селян, які раніше відмовилися платити податки... Потім пред'явлені вимоги виказати всіх агітаторів, які підбурювали селян не платити податків; якщо не викажуть, кожен третій буде висічений...» І далі повідомляв: «...селяни нікого не видали і при обшуках члени протиурядової організації Остапенко, Нестеренко, Шуліка, Давид і Михайло Зафтонови, Добровольський, С. Бублик і С. Шимженіст не знайдені ...Всі вищезгадані селяни, відомі за агентурними відомостями своєю злочинною діяльністю, шкідливо впливали на населення». У відповідь на розправу в повіті та за його межами розповсюджені листівки Херсонського губернського комітету сільських організацій РСДРП: «Що робить російський уряд?», «Розправа царських катів з селянами в Глодосах».
Внаслідок проведення столипінської аграрної реформи кращі землі опинилися в руках куркулів, основкаж маса селян розорялася. Селяни й надалі змушені були йти в найми до куркулів та поміщиків, шукати заробітку в містах, переселятися до інших районів країни. Тільки протягом 1906-1913 рр. 84 сім'ї виїхали з Глодос до Томської губернії і Тургайської області.
Незадовільним було медичне обслуговування жителів села. Медпункт з одним лікарем, відкритий лише на початку XX ст., не міг прийняти всіх хворих, тому вони часто зверталися до знахарів, що було однією з причин високої смертності населення, особливо серед дітей (37 проц.).
Населення було майже повністю неписьменним. Парафіяльна школа, в якій навчалися переважно діти заможних селян, відкрилася тут 1873 року. В 1885 році з 7430 жителів грамоту знали 520 чоловіків і 69 жінок, у т. ч. серед селян - 357 чо ловіків і 3 жінки. Після довгих клопотань жителі села добилися відкриття 16 листопада 1887 року церковнопарафіяльної школи, до якої ходило 68 хлопчиків і 17 дівчаток. Через шість років у церковній сторожці почала працювати ще одна школа, її відвідувало 18 хлопчиків і 5 дівчаток. Напередодні першої світової війни в Глодосах було 2 школи, де навчалося всього 206 учнів, переважна ж більшість дітей залишалася поза школою. Так, чотирнадцятирічному І. Машковському відмовили в прийомі до школи через відсутність місць, і хлопець покінчив життя самогубством. Та навіть за таких тяжких умов передові вчителі робили все можливе, щоб нести в маси знання. Тепло згадував завідуючого першою школою X. О. Божора у творі «Степ» колишній його учень, український радянський письменник Терень Масенко. Малоземелля, тяжкі податі, злидні, голод, національний гніт - таким було життя трудящого люду Глодос, яке правдиво зобразила в творах «Степовими шляхами», «Глухі села» українська радянська письменниця П. А. Страшнова (Пашківська), що народилася тут. Вона писала: «...Майже вся земля панська, людям ніде дітись - самі н пекло йдуть, в найми».
Перша світова війна ще більше загострила соціально-економічні суперечності в селі. Сотні чоловіків погнали на фронт. Чимало їх загинуло в імперіалістичній бойні. В цей час у Глодосах проводили революційну роботу по-більшовицькому настроєні В. Т. Нестеренко, М. П. Остапенко. Наприкінці 1916 року в селі почалися заворушення; солдатки вимагали від волосного правління допомоги за вбитих на війні чоловіків, молодь уникала призову до армії. Пожвавилася революційна робота після повернення поранених фронтовиків, які збирали селян і читали їм газети, роз'яснювали програму більшовиків.


Сучасна карта - Глодоси