МИКОЛАЇВКА - село, центр сільської Ради, розташоване за 25 км на південний захід від Кіровограда і за 5 км від залізничної станції Шостаківка. Населення - 628 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Корлюгівка, Олено-Косогорівка, Українка, Шостаківка.
У Миколаївці розміщена центральна садиба колгоспу ім. XXII з'їзду КПРС, за яким закріплено 4840 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 4534 га орної землі. Господарство спеціалізується на відгодівлі великої рогатої худоби, розвинуте також хліборобство. За виробничі успіхи 9 чоловік відзначені урядовими нагородами. Бригадир тракторної бригади комуніст Г. В. Весе- лова - депутат обласної Ради депутатів трудящих. За успіхи в праці вона нагороджена орденом «Знак Пошани».
На території сільради діють Шостаківський хлібоприймальний пункт та пересувкамеханізована колона, в якій працює Герой Соціалістичної Праці інженер А. В. Філіпов.
Є початкова школа, клуб, 2 бібліотеки з фондом 5,8 тис. книг, медпункт, дитячий садок, швейна майстерня, 3 магазини. Парторганізація налічує 34 комуністи, комсомольська організація - 55 членів ВЛКСМ.
Село засноване в кінці XVIII століття.
У лютому 1918 року тут встановлено Радянську владу.
В 1927 році 14 селянських господарств об'єдналися у ТСОЗ «Червоний сніп», через два роки виник колгосп «Карпенко-Карий».
У Великій Вітчизняній війні брали участь 75 жителів Миколаївки, 45 з них нагороджені орденами і медалями. На честь 30 загиблих односельців встановлено обеліск Слави.
У с. Корлюгівці народився художник заслужений діяч мистецтв Молдавської РСР О. Ф. Фойницький.
Поблизу Миколаївки розташований філіал Кіровоградського краєзнавчого музею - визначна історико-культурна пам'ятка України, державний заповідник-музей хутір Надія. Тут багато років жив і працював славетний український драматург, актор, режисер і театральний діяч І. К. Тобілевич (Карпенко-Карий).
Сто років тому на місці, де тепер шумлять вікові дуби і стрункі тополі та плодоносить фруктовий сад, серед голого степу заснував І. К. Карпенко-Карий хутір. А з 1887 року, після повернення з трирічного заслання в Новочеркаську, хутір став його постійним пристанищем. Три роки з чималою родиною він жив у батьковій хаті, поки зводився новий будинок. Тут він відпочивав після гастрольних поїздок, працював над літературними творами, займався господарськими справами. На хуторі Карпенко- Карий написав одинадцять п'єс, серед них - кращі свої комедії «Сто тисяч» і «Хазяїн», історичну драму «Сава Чалий».
У різний час тут проживали корифеї українського театру М. Садовський і П. Саксаганський, М. Садовська-Барілотті і відомий артист Д. Мова (Петров).
У роки Великої Вітчизняної війни німецько- фашистські загарбники завдали хутору великої шкоди: зруйнували будинки, знищили багато дерев. У 1956 році хутір Надію оголошено державним заповідником. Меморіальна садиба займає площу близько 10 га. До її складу входять декоративний парк, фруктовий сад, ставок, батькова хата, літературно-меморіальний музей і пам'ятник драматургу. Завідує державним заповідником онук драматурга А. Ю. Тобілевич. Доктором технічних наук став Н. Ю. Тобілевич.
Дивиться також інші населені пункти району: