Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Вперше в документах Новгородка згадується 1770 року як хутір Куцівка, заснований козаком Куцим у першій половині XVIII ст. Її землі входили до складу Запорізької Січі. Пізніше тут селилися кріпаки-втікачі з Полтавської губернії.
З 1784 року село стало казенним і входило до Олександрійського повіту Херсонської губернії. У 1787 році в ньому налічувалося 204 двори і 590 жителів чоловічої статі.
Під час створення на Херсонщині військових поселень до складу їх разом з іншими державними селами у 1822 році увійшла й Куцівка, яка дістала назву Новгород- ки2 від розташованого в ній Новгородського кірасирського полку. Тут же містилися штаби цього полку, 1-го ескадрону кавалерії, а пізніше -4-го округу і управління 1-ї волості Новоросійського військового поселення. В селі були побудовані штабні приміщення, казарми, манеж, конюшні, гауптвахта, госпіталь. В центрі був плац, на якому поселенці проходили муштру. Крім того, вони утримували постояльців-кі- расирів, постачали фураж для їх коней, виконували сільськогосподарські та інші повинності. Все життя населення регламентувалося військовими статутами. Хлопчиків з 7 років віддавали до школи кантоністів, де вони навчалися військової служби. Чоловіків з 18 до 45 років зараховували солдатами військових підрозділів, а потім переводили на нестройову службу. Поселенці терпіли від сваволі й деспотизму аракчеєвських сатрапів. Багато їх гинуло від голоду, важкої праці, побоїв.
Після ліквідації військових поселень Новгородка - знову державне село, яке в 1860 році дістало статус містечка і стало центром волості Олександрійського повіту Херсонської губернії. З 21 275,5 десятин землі, приписаної до нього, на 2133 ревізькі душі припадало лише 12 317,9 десятини - тобто пересічно по 5,77 десятини на ревізьку душу. Кращі угіддя залишилися за казною (8842,6 десятини) та церквою (115 десятин). Це викликало невдоволення новгородківців, які весною 1865 року вимагали усунення всіх сільських старшин, відмовлялися виконувати повинності, протягом кількох днів чинили рішучий опір поліції і військовій команді. Місцеві власті, не в змозі самі справитися з ними, звернулися по допомогу до мешканців навколишніх сіл. Але ті (понад 800 селян і військових поселенців) підтримали повсталих. Заворушення в кінці квітня - на початку травня охопило, крім Новгородки, також села Аджамку, Покровське, Варварівку й Малинівку з населенням понад 10 тис. чоловік. Налякані виступами царські власті кинули сюди полк драгунів. Селяни приготувалися дати відсіч солдатам і звільнити заарештованих односельців, але були оточені військами і роззброєні. Повстання придушили, 45 активних його учасників заарештували і віддали до суду. Але й після цього більшість селян відмовилася дати підписку про беззаперечну покору начальству.
У пореформений період в містечку розвивалася промисловість по переробці сільськогосподарської сировини. Пожвавилася торгівля. У 80-х роках тут було 53 вітряки, 4 кузні, олійниця, 2 бондарні і 2 красильні, а також 36 крамничок, більшість яких належала куркулям. Налічувалося 44 ремісники, 31 чоловік поєднував ремесло з хліборобством.
З розвитком капіталізму посилилося класове розшарування населення. У 1886 році в містечку проживало 6267 чоловік і налічувалося 1167 дворів, з яких у 160 зовсім не було посівів, 337 засівали до 6 десятин, 476 - від 11 до 16, 174 - від 16 до 25. 336 бідняцьких господарств не мали тягла й реманенту; переважна більшість середняцьких господарств, щоб обробити наділи, змушена була об'єднуватися в супряги. Водночас на кожне з 20 куркульських господарств, що володіли 25-50 десятинами землі і застосовували найману працю, припадало від 8 до 18 коней і волів.
Вони також мали 17 кінних молотарок. Поміщикам Чечелю, Здорикам і Бурдзинькевичу належало відповідно 450, 679 і 272 десятини землі, купцю Сорокіну - 460, а двом іншим купцям першої гільдії - 2201 десятина.
За оренду поміщицької землі безземельні та малоземельні селяни виконували відробіткові повинності або платили грішми. Наприклад, купцю Сорокіну вони сплачували щороку 400 крб., Пчолкіну - 1192 крб. Культура
Новгородка
Сторінка 1 з 8
Новгородка - селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване вздовж річки Кам'янки, притоки Інгулу, за 37 км на південний схід від Кіровограда та за 13 км від залізничної станції Куцівка. Населення - 6700 чоловік. Селищній Раді підпорядковані також населені пункти Волова Балка, Воронцівка, Новофедорівка. З 1784 року село стало казенним і входило до Олександрійського повіту Херсонської губернії. У 1787 році в ньому налічувалося 204 двори і 590 жителів чоловічої статі.
Під час створення на Херсонщині військових поселень до складу їх разом з іншими державними селами у 1822 році увійшла й Куцівка, яка дістала назву Новгород- ки2 від розташованого в ній Новгородського кірасирського полку. Тут же містилися штаби цього полку, 1-го ескадрону кавалерії, а пізніше -4-го округу і управління 1-ї волості Новоросійського військового поселення. В селі були побудовані штабні приміщення, казарми, манеж, конюшні, гауптвахта, госпіталь. В центрі був плац, на якому поселенці проходили муштру. Крім того, вони утримували постояльців-кі- расирів, постачали фураж для їх коней, виконували сільськогосподарські та інші повинності. Все життя населення регламентувалося військовими статутами. Хлопчиків з 7 років віддавали до школи кантоністів, де вони навчалися військової служби. Чоловіків з 18 до 45 років зараховували солдатами військових підрозділів, а потім переводили на нестройову службу. Поселенці терпіли від сваволі й деспотизму аракчеєвських сатрапів. Багато їх гинуло від голоду, важкої праці, побоїв.
Після ліквідації військових поселень Новгородка - знову державне село, яке в 1860 році дістало статус містечка і стало центром волості Олександрійського повіту Херсонської губернії. З 21 275,5 десятин землі, приписаної до нього, на 2133 ревізькі душі припадало лише 12 317,9 десятини - тобто пересічно по 5,77 десятини на ревізьку душу. Кращі угіддя залишилися за казною (8842,6 десятини) та церквою (115 десятин). Це викликало невдоволення новгородківців, які весною 1865 року вимагали усунення всіх сільських старшин, відмовлялися виконувати повинності, протягом кількох днів чинили рішучий опір поліції і військовій команді. Місцеві власті, не в змозі самі справитися з ними, звернулися по допомогу до мешканців навколишніх сіл. Але ті (понад 800 селян і військових поселенців) підтримали повсталих. Заворушення в кінці квітня - на початку травня охопило, крім Новгородки, також села Аджамку, Покровське, Варварівку й Малинівку з населенням понад 10 тис. чоловік. Налякані виступами царські власті кинули сюди полк драгунів. Селяни приготувалися дати відсіч солдатам і звільнити заарештованих односельців, але були оточені військами і роззброєні. Повстання придушили, 45 активних його учасників заарештували і віддали до суду. Але й після цього більшість селян відмовилася дати підписку про беззаперечну покору начальству.
У пореформений період в містечку розвивалася промисловість по переробці сільськогосподарської сировини. Пожвавилася торгівля. У 80-х роках тут було 53 вітряки, 4 кузні, олійниця, 2 бондарні і 2 красильні, а також 36 крамничок, більшість яких належала куркулям. Налічувалося 44 ремісники, 31 чоловік поєднував ремесло з хліборобством.
З розвитком капіталізму посилилося класове розшарування населення. У 1886 році в містечку проживало 6267 чоловік і налічувалося 1167 дворів, з яких у 160 зовсім не було посівів, 337 засівали до 6 десятин, 476 - від 11 до 16, 174 - від 16 до 25. 336 бідняцьких господарств не мали тягла й реманенту; переважна більшість середняцьких господарств, щоб обробити наділи, змушена була об'єднуватися в супряги. Водночас на кожне з 20 куркульських господарств, що володіли 25-50 десятинами землі і застосовували найману працю, припадало від 8 до 18 коней і волів.
Вони також мали 17 кінних молотарок. Поміщикам Чечелю, Здорикам і Бурдзинькевичу належало відповідно 450, 679 і 272 десятини землі, купцю Сорокіну - 460, а двом іншим купцям першої гільдії - 2201 десятина.
За оренду поміщицької землі безземельні та малоземельні селяни виконували відробіткові повинності або платили грішми. Наприклад, купцю Сорокіну вони сплачували щороку 400 крб., Пчолкіну - 1192 крб. Культура
Дивиться також інші населені пункти району:
- Тарасівка
- Спасове
- Петрокорбівка
- Новоандріївка
- Митрофанівка
- Куцівка
- Інгуло-Кам'янка
- Вершино-Кам'янка
- Верблюжка