Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Тільки 1886 року 138 новгородківців подалися на заробітки до Кривого Рога та Єлисаветграда, а 275 наймалися до місцевих глитаїв і поміщиків. Куркулі й торговці не гребували лихварством, надаючи бідноті на кабальних умовах гроші, зернові позички тощо. Все більше селян потрапляли у борги, втрачали особисте майно. Тяжке економічне становище та посилення соціального і національного гніту породжувало невдоволення трудящих існуючим ладом. Влітку 1905 року селяни Новгородки відмовилися сплачувати податки, палили панські маєтки. Прибулий з Олександрії драгунський ескадрон придушив цей виступ - кількох селян було вбито, інших покарали різками і примусили відшкодувати збитки, завдані поміщикам.
Столипінська аграрна реформа вкрай розорила бідняків. Протягом 1907- 1909 рр. з общини, яка налічувала 1454 домогосподарства, виділилося 452, з них продали свої наділи - 2216. Безземельні селяни ставали наймитами або йшли на заробітки в міста. Багато їх залишало Новгородку і переселялося до Оренбурзької, Тобольської, Томської та інших губерній Росії. Так, лише 1911 року на схід виїхало 15 селянських родин.
Містечко, хоч і було волосним центром, мало убогий вигляд. Хати здебільшого глиняні, вкриті соломою або очеретом. Лише наприкінці 90-х років сюди прибув фельдшер, почала працювати аптека, а в 1909 році - лікарня на 20 ліжок. Серед селян лютували хвороби. Так, під час епідемії скарлатини і дизентерії 1899 року загинуло 11 проц. населення. З кожних ста новонароджених помирало 407. Не краще було і з народною освітою. В 1873 році відкрилася земська школа, в якій навчалося 139 дітей, переважно із заможних родин; згодом - дві церковнопарафіяльні школи. З 6129 жителів у 1886 році грамоту знало 463, з них лише 42 жінки.
Перша світова війна принесла нові страждання трудящим. З 2182 працездатних чоловіків Новгородки 1236 були мобілізовані до царської армії. Для воєнних потреб у селян реквізували коней, упряж. У зв'язку з цим кількість безкінних дворів зросла з 336 в 1886 році до 747 в 1914 році. Знижувалася врожайність. Якщо напередодні війни вона становила 100-120 пудів зерна з десятини, то в 1916 році - 35- 43 пуди. Наприкінці 1914 року 120 селян змушені були продати свою землю, бо не могли її обробляти.
Дізнавшись про Лютневу буржуазно-демократичну революцію і повалення самодержавства, мешканці Новгородки зібралися 10 березня на сходку. В селі
виник тимчасовий громадський комітет, в якому верховодили члени угодовських партій.
З піднесенням зустріли жителі містечка звістку про Велику Жовтневу соціалістичну революцію. 14(27) грудня 1917 року відбувся мітинг, організований більшовиками, які прибули сюди з великих промислових міст для ведення революційної пропаганди й агітації серед населення. Виступаючи на ньому, трудящі Новгородки вітали повалення буржуазно-поміщицького Тимчасового уряду і підтримали рішення І Всеукраїнського з'їзду Рад, який проголосив Україну Радянською республікою. На початку лютого 1918 року в містечку встановлено владу Рад. Було створено волревком, який почав розподіляти поміщицьку землю між селянами. На їдця припало по 1,25 десятини.
Але в березні ця робота була перервана австро-німецькими загарбниками. Вони повертали майно і землю поміщикам, здирали велику контрибуцію з населення. В липні тут утворився підпільний волосний революційний комітет, який закликав трудящих до боротьби з окупантами та їх прислужниками. В листопаді 1918 року кайзерівські війська залишили містечко, але владу захопили петлюрівці. Після їх вигнання в лютому наступного року в Новгородці відновлено Радянську владу. Волревком повернувся до вирішення земельного питання. Навесні сільська біднота, організувавши супрягу, провела сівбу на одержаних ділянках.
В серпні 1919 року сюди вдерлися денікінці, які вбивали і грабували населення. Волревком пішов у підпілля. На початку 1920 року регулярні
Новгородка
Сторінка 2 з 8
землеробства була низькою. Багато господарств обробляли свої наділи ще дерев'яною сохою. В 1886 році на 1167 дворів припадало 172 залізні плуги, 269 - дерев'яних, 313 простих рал. 1889 року в селянських господарствах одержали по 17 пудів озимої пшениці та 16 пудів ячменю з десятини. Через нестачу землі, тягла й сільськогосподарського реманенту, а також мізерні врожаї селяни розорялися і йшли до міста, поповнюючи армію пролетарів. Столипінська аграрна реформа вкрай розорила бідняків. Протягом 1907- 1909 рр. з общини, яка налічувала 1454 домогосподарства, виділилося 452, з них продали свої наділи - 2216. Безземельні селяни ставали наймитами або йшли на заробітки в міста. Багато їх залишало Новгородку і переселялося до Оренбурзької, Тобольської, Томської та інших губерній Росії. Так, лише 1911 року на схід виїхало 15 селянських родин.
Містечко, хоч і було волосним центром, мало убогий вигляд. Хати здебільшого глиняні, вкриті соломою або очеретом. Лише наприкінці 90-х років сюди прибув фельдшер, почала працювати аптека, а в 1909 році - лікарня на 20 ліжок. Серед селян лютували хвороби. Так, під час епідемії скарлатини і дизентерії 1899 року загинуло 11 проц. населення. З кожних ста новонароджених помирало 407. Не краще було і з народною освітою. В 1873 році відкрилася земська школа, в якій навчалося 139 дітей, переважно із заможних родин; згодом - дві церковнопарафіяльні школи. З 6129 жителів у 1886 році грамоту знало 463, з них лише 42 жінки.
Перша світова війна принесла нові страждання трудящим. З 2182 працездатних чоловіків Новгородки 1236 були мобілізовані до царської армії. Для воєнних потреб у селян реквізували коней, упряж. У зв'язку з цим кількість безкінних дворів зросла з 336 в 1886 році до 747 в 1914 році. Знижувалася врожайність. Якщо напередодні війни вона становила 100-120 пудів зерна з десятини, то в 1916 році - 35- 43 пуди. Наприкінці 1914 року 120 селян змушені були продати свою землю, бо не могли її обробляти.
Дізнавшись про Лютневу буржуазно-демократичну революцію і повалення самодержавства, мешканці Новгородки зібралися 10 березня на сходку. В селі
виник тимчасовий громадський комітет, в якому верховодили члени угодовських партій.
З піднесенням зустріли жителі містечка звістку про Велику Жовтневу соціалістичну революцію. 14(27) грудня 1917 року відбувся мітинг, організований більшовиками, які прибули сюди з великих промислових міст для ведення революційної пропаганди й агітації серед населення. Виступаючи на ньому, трудящі Новгородки вітали повалення буржуазно-поміщицького Тимчасового уряду і підтримали рішення І Всеукраїнського з'їзду Рад, який проголосив Україну Радянською республікою. На початку лютого 1918 року в містечку встановлено владу Рад. Було створено волревком, який почав розподіляти поміщицьку землю між селянами. На їдця припало по 1,25 десятини.
Але в березні ця робота була перервана австро-німецькими загарбниками. Вони повертали майно і землю поміщикам, здирали велику контрибуцію з населення. В липні тут утворився підпільний волосний революційний комітет, який закликав трудящих до боротьби з окупантами та їх прислужниками. В листопаді 1918 року кайзерівські війська залишили містечко, але владу захопили петлюрівці. Після їх вигнання в лютому наступного року в Новгородці відновлено Радянську владу. Волревком повернувся до вирішення земельного питання. Навесні сільська біднота, організувавши супрягу, провела сівбу на одержаних ділянках.
В серпні 1919 року сюди вдерлися денікінці, які вбивали і грабували населення. Волревком пішов у підпілля. На початку 1920 року регулярні
Дивиться також інші населені пункти району:
- Тарасівка
- Спасове
- Петрокорбівка
- Новоандріївка
- Митрофанівка
- Куцівка
- Інгуло-Кам'янка
- Вершино-Кам'янка
- Верблюжка