Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Поселення на місці сучасної Ульяновки засноване на початку 80-х років XIX ст. Восени 1870 року власниця землі поблизу села Грушки Балтського повіту княгиня Строганова уклала договір з чернігівським купцем Лукіним про
спорудження цукрового заводу. Наприкінці 1872 року недобудоване підприємство прибрали до своїх рук іноземні капіталісти. Француз Буйсу за згодою княгині Строганової створив
товариство Грушківського бурякоцукрового заводу з основним капіталом у 500 тис. крб. Значна частина паїв цього товариства належала французьким, бельгійським і швейцарським капіталістам. Зацікавлені в прибутках, нові власники частину обладнання завезли з-за кордону, і 10 грудня 1873 року Грушківський завод було введено в дію.
Одночасно з заводом зводилися водяний млин, винокурня, кілька допоміжних господарських будівель, а також 20 хат і дві казарми для робітників. Цукрові буряки для заводу постачали поміщики, які через Київську удільну контору орендували землі департаменту уділів. Крім того, у Грушківському маєтку товариство бурякоцукрозаводу також заорендувало 800 десятин землі, на якій вирощували цукрові буряки. Обробляли цю землю т. зв. строковики - безземельні або малоземельні селяни, завербовані з Чернігівської, Курської та ін. губерній. Розміщали їх по економіях. Основне ядро працюючих становили робітники з різних місцевостей. На сезон цукроваріння сюди наймалися й бідняки з навколишніх сіл - Грушки, Юзефового, Шамраївки та Мечиславки.
Робочий день на заводі тривав 12 годин, а в економіях - 15-17. За тяжку виснажливу працю навіть кваліфіковані робітники одержували 10-12 крб. на місяць, а заробіток сезонників не перевищував 15-20 коп. за день. Непоодинокими були випадки обрахунку робітників та видача замість частини зароблених грошей недоброякісних продуктів із заводської крамниці. Навіть Балтський повітовий суд в грудні 1876 року змушений був завести справу «Про неправильні розрахунки з робітниками» на директора заводу Левана.
Медичну допомогу хворим подавав лише фельдшер. У вересні-грудні 1876 року до приймальної палати щоденно зверталося в середньому 17 з 168 цехових робітників. Вогкі житла були розсадниками хвороб та епідемій. Чимало робітників хворіло на запалення легенів, катар шлунку.
Жорстока експлуатація, свавілля адміністрації, тяжкі умови життя викликали гостре невдоволення трудящих. Так, ще під час будівництва заводу підрядчик повідомляв адміністрацію, що землекоп М. А. Зайченко, діставши травму, кілька днів не виходив на роботу, а після одужання звинувачував підприємців у шахрайстві. В травні 1873 року адміністрація Грушківського заводу клопотала перед балтським повітовим поліцейським управлінням про встановлення на підприємстві поліцейського нагляду.
Незважаючи на великі капіталовкладення, цукровий завод не давав підприємцям бажаних прибутків. Тому 1879 року його рухоме майно було продане з торгів. Через три роки завод перейшов у відання Київської удільної контори, яка здала його в оренду німецьким підприємцям. Умови праці робітників не поліпшилися. В листопаді 1888 року на цукроварні спалахнув страйк. При наймі робітникам видавався грошовий завдаток у розмірі двомісячного заробітку. Решту ж грошей вони одержували по закінченні сезону цукроваріння. Відробивши завдаток, робітники звернулися до директора заводу з проханням видати частину грошей наперед для сплати казенних повинностей і домашніх потреб. Після відмови адміністрації задовольнити їхні вимоги 182 робітники 4 листопада припинили роботу. Погрози директора і поліції не залякали страйкарів, більшість з них розійшлася по домівках. Тільки через чотири дні після набору нових робітників завод знову почав працювати.
Зростання вивозу сільськогосподарської сировини спричинило будівництво вузькоколійної залізниці, що мала пролягти поблизу заводу. В 1892 році споруджено невелику залізничну станцію Грушка, перший поїзд через яку пройшов
Ульяновка
Сторінка 1 з 9
Ульяновка - селище міського типу, центр району. Розташована за 206 км на південний захід від Кіровограда. За 1,5 км на схід від Ульяновки проходить автошлях Ленінград-Одеса. У селищі є залізнична станція Грушка. Населення - 10,6 тис. чоловік.Поселення на місці сучасної Ульяновки засноване на початку 80-х років XIX ст. Восени 1870 року власниця землі поблизу села Грушки Балтського повіту княгиня Строганова уклала договір з чернігівським купцем Лукіним про
товариство Грушківського бурякоцукрового заводу з основним капіталом у 500 тис. крб. Значна частина паїв цього товариства належала французьким, бельгійським і швейцарським капіталістам. Зацікавлені в прибутках, нові власники частину обладнання завезли з-за кордону, і 10 грудня 1873 року Грушківський завод було введено в дію.
Одночасно з заводом зводилися водяний млин, винокурня, кілька допоміжних господарських будівель, а також 20 хат і дві казарми для робітників. Цукрові буряки для заводу постачали поміщики, які через Київську удільну контору орендували землі департаменту уділів. Крім того, у Грушківському маєтку товариство бурякоцукрозаводу також заорендувало 800 десятин землі, на якій вирощували цукрові буряки. Обробляли цю землю т. зв. строковики - безземельні або малоземельні селяни, завербовані з Чернігівської, Курської та ін. губерній. Розміщали їх по економіях. Основне ядро працюючих становили робітники з різних місцевостей. На сезон цукроваріння сюди наймалися й бідняки з навколишніх сіл - Грушки, Юзефового, Шамраївки та Мечиславки.
Робочий день на заводі тривав 12 годин, а в економіях - 15-17. За тяжку виснажливу працю навіть кваліфіковані робітники одержували 10-12 крб. на місяць, а заробіток сезонників не перевищував 15-20 коп. за день. Непоодинокими були випадки обрахунку робітників та видача замість частини зароблених грошей недоброякісних продуктів із заводської крамниці. Навіть Балтський повітовий суд в грудні 1876 року змушений був завести справу «Про неправильні розрахунки з робітниками» на директора заводу Левана.
Медичну допомогу хворим подавав лише фельдшер. У вересні-грудні 1876 року до приймальної палати щоденно зверталося в середньому 17 з 168 цехових робітників. Вогкі житла були розсадниками хвороб та епідемій. Чимало робітників хворіло на запалення легенів, катар шлунку.
Жорстока експлуатація, свавілля адміністрації, тяжкі умови життя викликали гостре невдоволення трудящих. Так, ще під час будівництва заводу підрядчик повідомляв адміністрацію, що землекоп М. А. Зайченко, діставши травму, кілька днів не виходив на роботу, а після одужання звинувачував підприємців у шахрайстві. В травні 1873 року адміністрація Грушківського заводу клопотала перед балтським повітовим поліцейським управлінням про встановлення на підприємстві поліцейського нагляду.
Незважаючи на великі капіталовкладення, цукровий завод не давав підприємцям бажаних прибутків. Тому 1879 року його рухоме майно було продане з торгів. Через три роки завод перейшов у відання Київської удільної контори, яка здала його в оренду німецьким підприємцям. Умови праці робітників не поліпшилися. В листопаді 1888 року на цукроварні спалахнув страйк. При наймі робітникам видавався грошовий завдаток у розмірі двомісячного заробітку. Решту ж грошей вони одержували по закінченні сезону цукроваріння. Відробивши завдаток, робітники звернулися до директора заводу з проханням видати частину грошей наперед для сплати казенних повинностей і домашніх потреб. Після відмови адміністрації задовольнити їхні вимоги 182 робітники 4 листопада припинили роботу. Погрози директора і поліції не залякали страйкарів, більшість з них розійшлася по домівках. Тільки через чотири дні після набору нових робітників завод знову почав працювати.
Зростання вивозу сільськогосподарської сировини спричинило будівництво вузькоколійної залізниці, що мала пролягти поблизу заводу. В 1892 році споруджено невелику залізничну станцію Грушка, перший поїзд через яку пройшов
Дивиться також інші населені пункти району:
- Синьки
- Сабатинівка
- Розношенське
- Новоселиця
- Луполове
- Лозувате
- Кам'яний Брід
- Кам'яна Криниця
- Йосипівка
- Грушка
- Вільхове
- Богданове
- Данилова Балка
- Великі Трояни