Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Новоукраїнка

Сторінка 1 з 10
Новоукраїнка - місто районного підпорядкування, центр району, розташоване на берегах річки Чорного Ташлику та її приток Грузької й Помічної, за 71 км на південний захід від Кіровограда. Через Новоукраїнку проходить залізниця Одеса-Харків. Населення - 20 тис. чоловік. Міській Раді підпорядковані також села Звірівка, Калинівка, Новоолександрівка, Новоулянівка, Червоне, Яблунівка.
Як свідчать археологічні знахідки (кам'яні знаряддя праці доби неоліту), територія сучасного міста була заселена ще в IV тисячолітті до н. е. А У XVIII ст.
в цій місцевості були зимівники запорізьких козаків. У другій половині XVIII ст. для зміцнення південних кордонів царський уряд створює тут укріплення й фортеці. 1754 року біля злиття річок Помічної і Грузької з Чорним Ташликом засновано фортецю Павлівськ, навколо якої виник населений пункт. Через десять років царським указом його перейменовано у Новопавлівськ. Фортеця мала два укріплення: одне - чотирикутної форми, на підвищенні між річками Грузькою і Помічною при впадінні їх у Чорний Ташлик, оточене майданом, за яким з двох боків лежало поселення з вузькими вуличками (150 хат); друге - Чорноташлицьке - розташоване на протилежному березі Чорного Ташлику, біля якого було поселення з 120 хат. Високі скелясті береги надійно захищали обидва укріплення. На валах Новопавлівської фортеці стояло 10 гармат. Поселенські полки формувалися в основному з українців і росіян, але були в них і представники інших національностей (серби, молдавани, болгари), що терпіли утиски з боку Туреччини, Австрії й охоче переселялися на ці землі. В Новопавлівську розміщувалися штаб і 1-а та 9-а роти Молдавського гусарського полку.
У січні 1769 року татари зруйнували Новопавлівськ. Після відбудови з 1773 року він почав іменуватися посадом Павлівськом. 1787 року тут у 175 дворах проживало понад тисячу чоловік. Поселенці відбували різні повинності: ремонтували укріплення фортеці й казарми, тримали на постоях солдат тощо. Життя їх було дуже тяжким. У той же час багаті міщани і купці, що зосереджували у своїх руках державні підряди і відкупи, вели жваву торгівлю з північним Причорномор'ям, одержуючи від цього великі прибутки. Мешканці Павлівська, як і інших поселень краю, не раз зазнавали стихійних лих. Так, 1771 року чума знищила понад чверть населення. До голоду й вимирання людей призвели також сильна посуха 1774 року, знищення всіх посівів сараною у 1780 році.
Із створенням на півдні України військових поселень Павлівськ 1821 року передано у відомство 3-ї Української уланської дивізії. Тут розмістився штаб 1-го Українського уланського полку, у зв'язку з чим 1830 року посад перейменовано на Новоукраїнку. Перетворене на військових поселенців населення, за винятком купців і міщан, зобов'язане було поєднувати сільськогосподарські заняття з військовою справою, утримувати постояльців-уланів, постачати фураж для їхніх коней. У посаді споруджувалися штабні приміщення, казарми, конюшні, манеж, гауптвахта, артилерійські склади тощо. Хоч у 1835 році в Новоукраїнці й дозволялося приписуватися купцям та міщанам, але приплив їх був дуже незначним. Торговельно-ремісниче населення почало зростати тут лише на кінець 50-х років, після ліквідації військових поселень. У 1857 році в посаді проживало 6346 чоловік.
З 1859 року Новоукраїнка увійшла до складу Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. За даними 1860 року в ній налічувалося 1468 дворів і 6812 чоловік, переважно українців, молдаван і росіян. Вони користувалися 25 тис. десятин землі. Більшість земельних угідь, майна й худоби перебувала в руках заможних селян, які становили всього 15 проц. населення. Так, багатому селянину П. Марару належало 30 десятин землі, вітряк, 8 коней, 4 пари волів, 15 голів іншої рогатої худоби і 114 овець. В містечку було 35 вітряків і 17 водяних млинів, 18 торгових лавок, 8 постоялих дворів. Щотижня збиралися дводенні базари, де торгували худобою, сільськогосподарськими продуктами, кустарними виробами. У невеликій школі навчалося 24 хлопчики і дівчинки з усіх 2670 дітей.
Під час реформи 1861 року населення Новоукраїнки підтримувало виступи селян навколишніх сіл. Для наведення порядку сюди прибув Казанський драгунський полк. Становище залишалося напруженим аж до запровадження указів 1866-1867 рр. про землеустрій державних селян. За статистичними даними, на двір припало пересічно по 12 десятин землі. Але


Сучасна карта - Новоукраїнка