Сторінка 3 з 10
Під .час першої світової війни посилився процес зубожіння основної маси тру- дящогр населення. 1915 року 30,5 проц. селян тут були безземельними, а 41,5 проц. мали лише по 1-2 десятини землі на двір. Щоб не вмерти з голоду, вони змушені були працювати у куркулів і поміщиків або орендувати в них землю на кабальних умовах. Робітники та дрібні ремісники також все більше розорювалися. На початку 1917 року в 91 ремісничій майстерні працювало всього 192 робітники. Населення на цей час становило 17 тис. чоловік.
Одержавши звістку про перемогу Лютневої буржуазно-демократичної революції, трудящі містечка й революційні солдати ешелону, який проходив через залізничну станцію, роззброїли стражників, заарештувавши трьох з них.Голова земської управи писав командуванню Одеського військового округу, що для «попередження безпорядків конче необхідно поселити в Новоукраїнці яку-небудь військову частину». Сюди був направлений взвод солдатів 8-го запасного кавалерійського полку. У березні з ініціативи передових робітників на залізничній станції, цегельні й маслозаводі було створено профспілкові організації. Кустарі, шевці й столярі об'єдналися в профспілку робітників і майстрів. Робітники багатьох підприємств вимагали 8-годинного робочого дня, підвищення заробітної плати і введення робітничого контролю над виробництвом.
У квітні 1917 року в Новоукраїнці обрано Раду робітничих і селянських депутатів. Під керівництвом більшовика Г. Й. Козловського відбулася першотравнева демонстрація. Учасники її вимагали припинення війни, передачі землі селянам, запровадження 8-годинного робочого дня. На мітингу трудящі одностайно висловили готовність виступити на захист революції.
Після перемоги Жовтневого збройного повстання в Петрограді на підприємствах Новоукраїнки пройшли збори. Робітники і селяни вітали створення Радянського уряду на чолі з В. І. Леніним. 25 листопада 1917 року учасники багатолюдного мітингу прийняли резолюцію: «Ми, робітники і селяни міста Новоукраїнки.., заслухавши доповідь товариша І. Д. Демченка, а також делегацію матросів і солдатів Петрограда, постановили:
1. Визнаючи і висловлюючи довір'я владі Ради Народних Комісарів у центрі і Радам робітничих, солдатських і селянських депутатів на місцях, ми всіма силами готові підтримати Ради проти будь-яких контрреволюційних замахів.
2. Видати товаришам делегатам лишки хліба для революційного пролетаріату і революційної армії.
3. Влада робітників і селян хай зміцнюється на страх буржуазним хижакам серед усіх народностей Росії».
Дізнавшись про І Всеукраїнський з'їзд Рад та його рішення, трудящі Новоукраїнки на загальних зборах у грудні 1917 року рішуче заявили: «Ми з обуренням засуджуємо антинародну політику Центральної ради. Всіма силами будемо підтримувати справді народний Радянський уряд, створений у Харкові».
На початку лютого 1918 року до містечка прибув загін червоногвардійців з Єлисаветграда, який після сутички з гайдамаками в районі залізничної станції очистив його від військ націоналістичної Центральної ради. 10 лютого щойно обрана Рада робітничих, селянських і солдатських депутатів сповістила про встановлення Радянської влади в Новоукраїнці. Почалося проведення в життя ленінського Декрету про землю. Біднота була забезпечена хлібом і посівним зерном. Націона- лізовувалась приватна власність капіталістів і купців. Налагоджувалася робота на підприємствах міста.
Але трудящим Новоукраїнки, як і всьому українському народові, довелося вести ще довгу і запеклу боротьбу, щоб відстояти владу Рад від внутрішньої контрреволюції та іноземних загарбників. У лютому було сформовано з добровольців і озброєно з допомогою групи військ А. Полупанова, що прибула на станцію Помічна, «червоногвардійський загін у складі 500 чоловік для захисту завоювань народу». У березні червоногвардійці відбили перший наступ окупантів та 18 березня змушені були відійти до Єлисаветграда. Новоукраїнку захопили австро-німецькі загарбники та їх прислужники - українські буржуазні націоналісти. Повернулися поміщики й місцева буржуазія. Проводилися масові арешти, обшуки, розправи над тими, хто співчував Радянській владі. Було страчено 15 робітників і селян, у т. ч.
Дивиться також інші населені пункти району: