Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Новоукраїнка

Сторінка 4 з 10
більшовика Г. Й. Козловського. Загарбники вивозили до Німеччини пшеницю, худобу, м'ясо.
Та жорстокі репресії не залякали населення. Так, у повідомленні командування австро-німецьких військ від 23 липня 1918 року говорилося, що повсталі селяни Пушківки, Новоукраїнки та інших сіл Єлисаветградщини нападали на солдат, вбивали їх. Під ударами повстанських робітничо-селянських сил і під впливом революційних подій у нашій країні і в Німеччині окупаційна армія розпадалася. На станції Новоукраїнка австрійські солдати продавали продовольство, військове спорядження і навіть зброю. Але після втечі інтервентів владу в містечку захопили ставленики петлюрівської Директорії.
У січні 1919 року сюди нелегально повернулися більшовики П. М. Чубов, А. А. Куркула, Б. М. Коган та І. Д. Демченко. Вони створили підпільний ревком, який згодом організував партизанський загін на чолі з Г. А. Черновим. Силами цього загону та партизанського загону під керівництвом П. С. Ткаченка 12 лютого 1919 року петлюрівців було вигнано з Новоукраїнки. Партизани разом повели дальший наступ на ворогів.
У Новоукраїнці відновилася Радянська влада. Знову почав діяти ревком, який в кінці місяця сформував новий загін червоних бійців, озброївши їх не тільки гвинтівками, ай гарматами, захопленими у петлюрівців. Загін увійшов до Знам'янського полку 6-ї Української Радянської дивізії, а його артбатарею було перетворено на дивізіон, командиром якого призначили М. І. Мокряка.
М. І. Мокряк народився 1886 року в Новоукраїнці, в сім'ї селянина-наймита. Був учасником першої світової війни і відзначений трьома георгіївськими хрестами та іншими нагородами. Після повернення на початку 1918 року до рідного міста активно включився в боротьбу за владу Рад, спочатку як агітатор, згодом - помічник військового комісара. На початку 1919 року він брав активну участь у боротьбі проти петлюрівців. Як відважний командир Червоної Армії уславився на фронтах громадянської війни, зокрема, на Південному фронті, за що командування відзначило його іменним золотим годинником. 26 жовтня 1919 року в бою з денікінцями біля станції Комаричі М. І. Мокряк загинув. «Він з перших днів революції непохитно стояв на сторожі інтересів трудящих»,- говориться в рапорті політвідділу 14-ї армії, що представляв його до нагороди. Батьківщина високо оцінила героїчні подвиги мужнього сина українського народу. М. І. Мокряка посмертно нагороджено орденом Червоного Прапора. Його поховано в Москві на Красній площі біля Кремлівської стіни. У виставочному залі Ленінградської державної ордена Трудового Червоного Прапора публічної бібліотеки ім. М. Є. Салтикова-Щедріна в експозиції героїв громадянської війни поряд з портретами В. І. Чапаєва, Г. І. Котовського, М. 0. Щорса, О. Я. Пархоменка та інших - портрет М. І. Мокряка, написаний художником А. Кручиною. Новоукраїнці назвали ім'ям славного земляка вулицю міста, а до 50-річчя Радянської влади на Україні йому споруджено пам'ятник на вулиці Леніна.
Активними учасниками боротьби за владу Рад були також М. Д. Товмаченко, М. К. Пуриш, С. М. Патратій, М. О. Сокуренко, комуністи М. П. Бубнов, І. М. Горделей (по-звірячому вбитий бандитами влітку 1919 року), І. Д. Демченко, нагороджений орденом Червоного Прапора, а згодом і Червоної Зірки, та інші.
29 березня 1919 року створено міський і волосний партійні комітети. Поступово налагоджувалася робота промислових підприємств, проводилася заготівля хліба та інших продуктів для Червоної Армії. Було націоналізовано банк. У місті почала працювати лікарня, відкрилося два початкові училища, 8 народних шкіл, поштово-телеграфна контора, телефонна станція тощо.
Трудящі Новоукраїнки у травні 1919 року активно боролися з григор'євцями та куркульськими елементами, що їх підтримували. До кінця місяця їх було розгромлено. Та на початку серпня на територію волості вдерлися денікінці. Протягом двох тижнів червоні частини тримали оборону в районі Новоукраїнки, але після 20 серпня місто все ж захопили білогвардійці. Вони вбивали радянських активістів, грабували населення, відновили владу поміщиків. Підпільний ревком організував партизанський загін з 200 чоловік. З його допомогою частини Червоної Армії 2 лютого 1920 року визволили Новоукраїнку.
В місті було остаточно відновлено Радянську владу. В кінці березня відбулися вибори до Ради, а 2 квітня на першому засіданні виконком прийняв рішення:


Сучасна карта - Новоукраїнка