Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Добровеличківка

Сторінка 1 з 10
Добровеличківка - селище міського типу, центр району і селищної Ради. Розташована по берегах річки Доброї, притоки Сухого Ташлика, за 100 км на захід від Кіровограда і за 25 км від залізничної станції Помічна. Через селище проходить автошлях Київ-Кіровоград. Населення - 6300 чоловік. Селищній Раді підпорядковані також населені пункти Варваро-Олександрівка, Мар'ївка.
Добровеличківка виникла в другій половині XVIII ст. За переказами, тут, на чумацькій зупинці, першим поселився втікач-кріпак, коваль Величко. Згодом поряд заснувався хутір, названий Добровеличківкою. Його заселяли українські селяни з-за річки Висі, що рятувалися тут від польсько-шляхетського гніту. В народі навіть побутувала така приказка: «Як перейшов Вись, то тільки п'ятами блись». У 80-х роках XVIII ст. майже вся земля навколо хутора стала власністю поміщика Ревуцького. Сюди він перевіз своїх кріпаків. Щоб освоїти великі простори, поміщик заохочував селитися на його землі й вільних людей, які потрапляли в залежність від нього. Незабаром біля хутора виросло нове поселення - Ревуцьке, до нього невдовзі влився й хутір Добровеличківка. 1795 року була утворена Ревуцька волость, до складу якої входили навколишні хутори й села, зокрема, Завадське, Крамарове, Акацатове та інші. Кріпаків у місцевих маєтках використовували переважно як дворову челядь. А для обробітку землі поміщики вдавалися до найманої робочої сили, т. зв. строкових, які йшли працювати на кілька місяців або на рік. Влітку багато польових робіт виконували поденники. Ще в дореформений період село стало своєрідною біржею, де збиралися селяни-заробітчани з центральних чорноземних губерній Росії й північних губерній України. На 1848 рік, коли Ревуцьке стало містечком, кількість населення в ньому досягла 1314 чоловік. У 1859 році тут було 158 дворів і 1344 жителі. Працювало 9 ремісницьких майстерень, 50 дрібних крамниць. З ремесел найбільш поширилися шевство, кушнірство, а також виробництво предметів побуту з лози. Раз на два тижні в містечку збирався великий базар.
Після реформи 1861 року колишні поміщицькі селяни одержали 654 десятини землі, або по дві десятини на ревізьку душу. У поміщика залишилося 3970 десятин. 120 десятинами володіла церква. Про тяжке життя більшості селян свідчить і недостатня забезпеченість їх сільськогосподарським реманентом і тяглом. На 65 господарств було 40 возів, 15 плугів, 17 рал, 35 борін та 25 коней. Досить сказати, що вже у 1883 році з 1142 селянських господарств Добровеличківської волості (з цього року офіційною назвою містечка стає Добровеличківка) 474 зовсім не мали землі, а 504 - тягла. В середині 80-х років у Добровеличківці 45 селянських господарств мали від 2 до 4 десятин, 62 - від 4 до 11 десятин, 3 - до 60 десятин землі. У поре- формений період у містечку налічувалося 2778 жителів і 425 дворів.
На кінець XIX ст. близько 100 дворів Добровеличківки вже не мали землі й тягла. Через примітивні засоби обробітку землі збирали не більше як по 35-40 пудів зерна з десятини. Розорені селяни йшли на заробітки в міста, на залізницю, в найми до поміщиків і куркулів. Умови праці й побуту наймитів були жахливі. Крім того, управителі та прикажчики в поміщицьких економіях за найменшу провину і непорозуміння накладали на них штрафи, не виплачували зароблених грошей. Протягом 1873-1880 рр. тільки в Ревуцького працювало 23376 поденників-чоловіків і 25 536 жінок, заробітчан з інших губерній. За день виснажливої праці чоловіки одержували на косовиці сіна по 55 коп., хліба - 63, а жінки - по 25-35 коп. На поління поміщики й куркулі наймали в основному дітей і старих людей, виплачуючи їм по 7-15 коп. за день. Про інтенсивний розвиток торгівлі та ремісництва свідчить і те, що у 1885 році тут проживало 247 сімей міщан, ремісників і торговців.
Малоземелля, поміщицька та куркульська експлуатація, безправ'я спричиняли невдоволення трудящих. У 1904 році селяни підпалили поміщицький хліб, відбулися сутички з поліцією. Революційну агітацію серед жителів проводили члени Єлисаветградського комітету РСДРП. У червні 1904 року «летючий загін» комітету розповсюджував у селах волості прокламації. На мітингах, що збиралися в містечку потай від поліції, виступали промовці з Єлисаветграда. Вони закликали відбирати
й ділити поміщицькі землю та майно. Строкові та більшість дворових робітників економії Ревуцького в розпалі жнив 1904 року покинули роботу.


Сучасна карта - Добровеличківка