Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Добровеличківка

Сторінка 2 з 10
Для придушення виступів 21 липня 1904 року в Добровеличківку прибула сотня 33-го Донського козачого полку.
Особливої сили набрали заворушення у 1905 році. У травні біля с. Акацатово- го на великому мітингу, куди прибули селяни з усієї волості, промовці закликали організовано боротися проти царизму, підтримувати робітників, які страйкують у містах. 21 червня 1905 року не вийшли на
роботу всі наймити поміщика Ревуцького. 300 чоловік, розігнавши дворових робітників, зажадали від поміщика підвищити плату до 1,5-2 крб. за день. Дехто з страйкарів був озброєний рушницею або револьвером. Наприкінці червня 1905 року старшина зібрав жителів Добровеличківки біля волості, щоб «зачитати царський указ». Коли всі зійшлися, козаки оточили натовп. Становий і жандарми почали викликати за списком найактивніших учасників революційних виступів, яких тут же брали під варту. Так заарештували студента М. Беконіна, який на гектографі друкував листівки. Селян Д. Шевчука, С. Бондаренка, К. Карачунську, В. Скирду та інших відправили до Єлисаветграда, а потім багатьох із них без суду заслали до Усть-Сисольська Вологодської губернії. Восени 1905 і взимку 1906 року в містечку стояла козача сотня. Але революційний рух не припинявся. Так, у липні наступного року, підтримуючи страйкарів сусідньої економії, наймити Ревуцького організовано залишили роботу і вимагали збільшення заробітку, поліпшення харчування.
Столипінська аграрна реформа призвела до дальшого розорення бідноти й зміцнення куркулів. Якщо в 1907 році 49 господарств мали 1-5 десятин землі, 31 - до 10, більше як 10 десятин - тільки один двір, то вже в 1910 році 17 власників володіли 100 - 500 десятинами, а 43 стали безземельними. Тяжкі злидні лягали на плечі трудового народу. В 1912 році, наприклад, на добровеличківському ринку пара робочих волів коштувала 230, а кінь чи корова - не менше як 70 крб. Придбати їх батракові було майже неможливо, бо за місяць він міг заробити тільки 6 крб., а жінка - не більше як 4.
До 1880 року на всю Добровеличківську волость був єдиний медичний пункт, того року його перетворили на земську лікарню (20 ліжок)6, де працювали лікар, акушерка, два фельдшери. Добровеличківці й досі з особливою повагою згадують фельдшера С. Г. Мартинюка, який протягом майже 60 років (1893-1952) віддавав усі сили охороні здоров'я односельців. У червні 1880 року в містечку відбувся земський повітовий медичний з'їзд. Завідуючий місцевою лікарнею у своєму виступі скаржився на несприятливі умови роботи: не вистачало найнеобхідніших медикаментів, багато хворих з числа бідняків були неспроможні платити за ліки. Пропозиції лікаря властям збільшити асигнування для надання таким хворим безплатної медичної допомоги залишилися без відповіді. У 80-х роках XIX ст. земство купило в поміщика Ревуцького будинок, у ньому обладнали дві класні кімнати для початкової школи. 1887 року побудовано двокласну міністерську школу, в якій навчалося 100 хлопців і 15 дівчат. Школа мала добрий сад, при ній діяли курси садівництва. З великими труднощами 1912 року вдалося відкрити однокласну жіночу вчительську семінарію в приміщенні колишнього складу. Через два роки в чотирьох класах з чотирма відділеннями навчалося 145 семінаристок. «Порядки» в семінарії засуджувала
навіть буржуазна газета «Голос юга». В одній статті зазначалося, що начальниця цього закладу мало дбає про організацію навчального процесу, а всю «діяльність» спрямовує на «вдосконалення жорстокого режиму». Курсисток за найменші провини виганяли з семінарії. Майбутнім учителькам докоряли «низьким» походженням.
Під час першої світової війни майже всіх працездатних чоловіків було мобілізовано на фронт. У селян реквізовували фураж і продукти харчування. Зросли ціни на предмети першої потреби. Через несвоєчасний і неякісний обробіток землі в багатьох господарствах, особливо вдів і сімей фронтовиків, збирали низькі врожаї- до 40 пудів озимої пшениці та 50 пудів жита. Фронтовики в листах писали: «В японську війну нас обдурили, але зараз не вийде. Скоро прийдемо панів бити та землю ділити». Інваліди й ті, що поверталися з фронту, розповідали населенню про незадоволення солдатів та робітників політикою самодержавства. Під впливом цих розповідей трудящі саботували розпорядження місцевої влади, відкрито висловлювали обурення війною. Влітку 1916 року для попередження будь-яких виступів тут розмістили військовий підрозділ.


Сучасна карта - Добровеличківка