Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Бережинка

Сторінка 1 з 7
Бережинка - село, центр сільської Ради. Розташована в долині річки ІІиса- рівки, притоки Інгулу. Відстань до Кіровограда - 5 км. Через село проходить автошлях Кіровоград - Кривий Ріг. Населення - 1292 чоловіка. Сільраді підпорядковано також населені пункти Верхівці, Макове і Масляниківка.
В середині XVIII ст. в цій місцевості були розташовані зимівники Інгульської паланки. Вони зазначені на карті, складеній інженер-полковником де Боскетом
у 1751 році. Одним з перших поселенців був козацький писар Деряба, тому долина називалася Писарівською, а річка Писарівкою. Згодом виросла й слобода під такою ж назвою.
Після спорудження фортеці св. Єлисавети в навколишніх слободах були розміщені сторожові пости для охорони поселень від набігів татар. Козаки скаржилися на офіцерів, які самовільно захоплювали їхні землі, а жителів покріпачували. 28 квітня 1771 року поручиком Донецького пікінерського полку Анисимовим складено купчу на придбання у поручика Бережинського, який очолював пост у Пи- сарівці, 860 десятин землі і слободи з 37 дворами, двома вітряками, левадою, фруктовим садом і посівами хлібів. Одночасно Анисимов одержав дозвіл на будівництво водяного млина і заснування слободи біля шляху, що вів до фортеці св. Єлисавети.
Між жителями слободи і сторожовими командами часто відбувалися сутички. Інколи козакам вдавалося виганяти сторожові команди. Так, у рапорті капітана Хоткевича від 18 серпня 1774 року начальнику єлисаветградського гарнізону повідомлялося, що запорізька команда, розігнала сторожовий пост поручика Бережинського і поставила свою залогу.
Під час генерального межування 1798-1800 рр. на території сучасного села були розташовані населені пункти Писарівка і Білоглинне, якими володів підполковник Анисимов. Входили вони до складу Покровської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії. На початку XIX ст. тут жило 158 чоловік у 33 дворах. Згодом села злилися в одне - Бережинку. В 1835 році сюди було переведено частину селян-кріпаків з Чернігівської та Орловської губерній.
Кріпаки працювали на поміщика 4-5 днів на тиждень. їх продавали, обмінювали на речі, судили, засилали на каторгу і віддавали в солдати. Середня тривалість життя селян не перевищувала 40 років. Найпоширенішою формою протесту кріпаків проти гноблення на той час були втечі від поміщиків. За 10-ю ревізією 1857 року видно, що з 90 кріпаків поміщика Шпіра у 1849-1855 рр. втекло 297.
Після реформи 1861 року за уставною грамотою лише 50 ревізьких душ одержали по 3 десятини землі, 22 дворові залишилися без наділів. До 1870 року селяни за кожен наділ виконували повинності - відробіткову (панщину) - до 70 людино-днів на рік і грошову (оброк) - 10 крб. сріблом. За 2 роки селяни заплатили поміщику 20 проц. викупу, а решту - 17 640 крб., починаючи з 1 листопада 1872 року, вони повинні були протягом 49 років вносити в державну казну.
З розвитком капіталізму поглиблюється класове розшарування. Так, на 1886 рік з 65 селянських господарств 53 були бідняцькими. Більшість з них мала 2-4 десятини землі, 10 дворів володіли 6-11, два - 139 десятинами разом. Малоземелля, безземелля, низькі врожаї (середній збір зернових в 70-90-х рр. становив 18-19 пудів з десятини), періодичні недороди, висока орендна плата (6 крб. 30 коп. за десятину) і посилення поміщицько-куркульської експлуатації призводили до дальшого погіршення життя трудящих, загострення класових суперечностей. Селяни розорювалися і знову потрапляли в кабалу до поміщиків. На початку 90-х років 1223 десятини землі були власністю двох поміщиків, а селянам належало тільки 322,8 десятини.
Під впливом соціал-демократичної агітації зростала політична свідомість і організованість селян. Яскравим прикладом цього є життя і революційна діяльність
В. Н. Боженка. Народився він у Бережинці 1871 року. Хлопцеві було всього 12 років, як померли його батьки. Разом з старшим братом Семеном Василь змушений був утримувати сім'ю. В 1903 році він наймається теслярем в економії княгині Урусової у сусідньому селі Високих Байраках. Під його впливом батраки покинули роботу. Для розправи над «бунтівниками» княгиня викликала жандармів. У 1904 році, рятуючись від переслідувань, В. Боженко переїхав до Одеси. За дорученням Південного бюро комітетів


Сучасна карта - Бережинка