Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Бережинка

Сторінка 2 з 7
більшості встановив зв'язок з підпільними друкарнями Одеси, розповсюджував серед населення революційні видання. 28 квітня 1904 року він одержав від місцевого комітету РСДРП кілька тисяч надрукованих червоною фарбою відозв про святкування 1 Травня, а через два дні був заарештований. Після двомісячного ув'язнення В. Н. Боженка звільнено за браком доказів про його революційну діяльність, але встановлено над ним особливий нагляд поліції. Того ж року В. Н. Боженко призваний в армію, де продовжував революційну діяльність. Повернувшись у 1906 році в рідне село, він не припиняв революційної роботи, закликаючи односельців до боротьби з царським самодержавством.
Після столипінської реформи багатії за безцінь скуповували землі збіднілих селян. У 1907 році з 153-х селянських дворів Бережинки і прилеглих до неї хуторів майже третина була безземельною. Розорені селяни шукали заробітку на заводах і фабриках Єлисаветграда, виїжджали в Сибір. 1907 року община вирядила своїх уповноважених В. Н. Боженка та І. В. Савченка в Тобольську губернію, щоб довідатись про далекі землі й умови переселення. Після тривалих мандрів посланці переконали земляків не залишати домівок.
Тяжка праця, злидні, відсутність медичного обслуговування були причиною /високої смертності на селі, яка в окремі роки перевищувала приріст населення.Так, 1898 року в Бережинці та навколишніх селах народилося 198 чоловік, а померло 205. Багато дітей гинуло від кору, коклюшу, віспи, дифтериту, сибірки та інших інфекційних захворювань. У 1909 році тут відкрили однокласну школу, навчання в якій тривало всього 55 днів. У 1912/13 навчальному році з 32 учнів 19 кинули школу через матеріальні нестатки. Свідоцтво про її закінчення щороку одержували лише 4-5 дітей.
З початком імперіалістичної війни 54 жителі села були призвані в армію. їх сім'ї обсіли неймовірні злидні. До того ж 31 серпня 1914 року під час великої пожежі згоріли 52 двори. Близько 200 чоловік не мали притулку. В приговорі сільської сходки записано: «...Селяни залишилися без жител. Худоба під відкритим небом. Сім'ї - без куска хліба. Худоба без корму і терпить від дощу. Надходить зима, крайнє лихо. Допомоги чекати нема від кого».
Невдовзі почали надходити звістки про загиблих і покалічених. 20 бережинців не повернулися з фронту. За роки війни різко скоротилися посівні площі. У 1916 році на 81 господарство припадало 432,5 десятини посівів. 57 родин були бідняцькими, з них 10 - безземельними. 33 двори не мали робочої худоби. Землю обробляли в основному жінки й діти. Через нестачу тягла, знарядь праці, низьку агротехніку бідняки одержували низькі врожаї. Наростало невдоволення селян існуючим ладом.
Дізнавшись про повалення самодержавства, селяни чекали припинення ненависної війни, вимагали миру і землі. У квітні тут виник сільський комітет. До Бережинки часто приїздили члени Єлисаветградського комітету РСДРП(б), які пропагували ленінські ідеї соціалістичної революції. Під впливом більшовицької агітації селяни
почали активніше виступати проти політики Тимчасового уряду. В кінці серпня 1917 року вони відмовилися виконувати розпорядження повітових властей про поставки худоби для потреб фронту. 12 жовтня сільська сходка прийняла рішення про конфіскацію у поміщиці Костецької випасів для худоби.
Велика Жовтнева соціалістична революція докорінно змінила долю бережинців. Наприкінці січня 1918 року сільська біднота, спираючись на підтримку єлисаветградських робітників, встановила в Бережинці Радянську владу. Створена Рада селянських депутатів взяла на облік поміщицькі землі й майно, почала розподіляти їх серед безземельних і малоземельних селян. Але в березні Бережинку захопили австро-німецькі окупанти, які відновили буржуазно-поміщицькі порядки. Вони призначили старосту з числа заможних селян. Поміщики вимагали відшкодування «збитків» за націоналізовані і передані селянам землі, худобу, реманент тощо. Проте значна частина населення саботувала розпорядження окупаційних властей і їх буржуазно-націоналістичних прихвоснів.
Полум'яним борцем за Радянську владу, видатним полководцем-самородком в роки громадянської війни став колишній батрак В. Н. Боженко. У 1915-1917 рр. він - один з керівників профспілкового руху в Києві, член Київської


Сучасна карта - Бережинка