Сторінка 1 з 7
Олексіївка- село, центр сільської Ради, розташоване за 8 км на схід від м. Бобринця по берегах річки Сугоклії - правої притоки Інгулу, і за 45 км від залізничної станції Долинська. Населення - 835 чоловік. Сільській Раді підпорядковані також населені пункти Борисівка, Грушка, Заводське, Кам'яне, Київське, Мюдівка, Надеждівка, Приінгульське, Сугокліївка, Шевченка, Южне.
Поблизу Олексіївни виявлено залишки поселення доби неоліту (IV тисячоліття до н. е.) та досліджено скіфський курган IV ст. до н. ери.
На землях нинішньої Олексіївни в XVII ст. розташовувалися зимівники запорізьких козаків. 19 травня 1777 року царський уряд подарував надвірному радникові Алексєєву 10 260 десятин землі, на якій розміщались зимівники С. Залізняка, Москаленка, Т. Толстика та інших. Через 5 років поміщик продав свій маєток Родзянкам. Село, що дістало назву Олексіївни, розросталося. У 1838-1840 рр. сюди переселили кріпаків з Валківського повіту Харківської губернії, осідали тут і прийшлі люди. Крім того, в селі залишилися й козаки. Нові власники села поміщики Кир'я- кови заснували тут ще 1832 року суконну фабрику, на якій застосовувалася праця кріпаків. Становище кріпаків, особливо дворових людей, було дуже тяжким. Навіть один з царських чиновників змушений був у 1858 році констатувати, що: «Селяни не мають ніякого господарства, ані господарських будівель, устаткування, а живуть на подвір'ї поміщика і мешкають у будинку, частина якого зайнята під панську кухню; перетворені поміщиком Федюхіним у дворових, селяни цілий тиждень працюють у полі на користь поміщика».
Під час реформи 1861 року олексіївським селянам наділялося по 0,72 десятини на ревізьку душу. Крім того, їм надавалося право купити або взяти в оренду ще по 2,32 десятини землі. Придбати землю додатково змогли лише 34 ревізькі душі. Таким чином, значна кількість колишніх кріпаків залишалася малоземельною. У 80-х роках XIX ст. в Олексіївці з 264 селянських господарств 161 засівало від 1 до 3 десятин, у той час як 8 - мали від 10 до 50 десятин посіву. Безкінних і однокінних дворів було 44, а 25 заможних хазяїв зосереджували у своїх руках 173 робочих коней і волів. Частина селянських господарств перебувала на грані цілковитого зубожіння. Дуже поширеною була оренда землі. Селяни, шукаючи виходу з малоземелля, вдавалися до оренди поміщицької землі. Тільки 1884 року в оренду здавалося 773 десятини орної та 430 десятин сінокосної землі, з них 228 десятин за гроші.
Після 1861 року поблизу Олексіївни на дільниці Плоскому Камені було виявлена поклади каоліну. Купець Кузнецов 1879 року придбав у поміщика 100 десятин землі для розробки цієї сировини. У 1881 році поблизу Вертієвої балки відкрили кар'єр, де видобували глину. В цьому кар'єрі працювало чимало збіднілих жителів села. Було збудовано невеликий завод, контора якого розміщалася в Бобринці. Продукція відправлялася для виготовлення фарфорових і фаянсових виробів до Москви й Риги.
Гостре малоземелля, соціальне безправ'я штовхало бідноту до боротьби проти поміщицького ладу. Восени 1905 року місцеві селяни припинили роботу. Коли ж поміщики найняли робітників з Бобринця, страйкуючі примусили власників маєтків позбавити роботи цих людей.
З утворенням 1899 року Олексіївської волості в самій Олексіївці збільшилася кількість населення. Якщо за переписом 1896 року село мало 313 дворів і 1730 жителів, то вже в 1916 році тут налічувалося 477 дворів і 2323 чоловіка. Вкрай незадовільним було медичне обслуговування. Медичного закладу село не мало, хворі зверталися до лікарні в Бобринці, яка не могла обслужити навіть мешканців свого міста. Через це в 1896 році у Бобринецькій волості (куди входила й Олексіївка) медичну допомогу могли одержати лише 199 селян з 10006. У 1904 році з числа хворих, що потребували стаціонарного лікування, змогли скористатись ним лише 13,6 проц. Низький рівень санітарного стану призводив до масових захворювань, особливо серед дітей. 1904 року в Олексіївці зареєстровано 717 хворих дітей.
1885 року в селі було всього 44 чоловіка письменних і малописьменних, серед них лише дві жінки. В 1891 році селяни на власні кошти орендували старе й темне приміщення, де розмістилася земська школа. Навчалося в ній 108 дітей, з них 12 дівчаток. Через тісноту приміщення частина дітей не могла потрапити до школи. Багато дітей через скрутні обставини вдома не могли закінчити навчання. 1897 року, наприклад, школу покинули 39
Дивиться також інші населені пункти району: