Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Олексіївка

Сторінка 4 з 7
відзначався і День кооперації - драмгуртківці показали свою виставу, відбулося народне гуляння.
Партійний осередок і волвиконком у своїй багатогранній роботі опирались на комсомол та масові добровільні товариства трудящих: «Друг дітей», «Червоний Хрест», МОДР. Комсомольська організація багато уваги
приділяла зміцненню зв'язків молоді села з червоноармійськими частинами і робітниками. Лише за півроку (жовтень 1923 - квітень 1924 року) з ініціативи сільської молоді відправлено десятки пудів хліба до різних фондів - допомоги Червоному флоту, Червоній Армії, Червоному Хресту, студентству, безпритульним дітям, матерям пролетарів зарубіжних країн, а також 14 тис. крб. дитячим будинкам. Комсомольці були шефами однієї з військових частин Червоної Армії.
Все більше селян залучалося до колективної праці. У 1926 році створено молочне і машинно-тракторне товариства, останнє налічувало 17 членів і мало 153 десятини землі. 16 червня 1927 року виникло друге машинно-тракторне товариство - «Комунар», до якого увійшло 25 чоловік, мало воно 190,7 десятини та одного трактора. У квітні 1928 року товариство «Комунар» перейшло на статут ТСОЗу. Наприкінці року 105 бідняків і середняків об'єдналися в сільськогосподарську артіль «Комунар». Тягла було обмаль - 5 коней, 9 волів. Правління артілі через державний банк одержало 4673 крб. довгострокового кредиту на придбання сільськогосподарських машин і робочої худоби. В травні 1929 року виникла артіль ім. Шевченка, до якої увійшло 54 господарства. 21 жовтня того ж року на основі двох ТСОЗів утворився колгосп ім. Леніна. Він об'єднав 90 господарств і користувався 453 десятинами землі, головою правління був обраний К. 3. Жиленко. 9 липня 1929 року на Статут сільськогосподарської артілі перейшов ТСОЗ ім. Петровського, а восени - ТСОЗ ім. Шевченка. У 1930 - 1932 рр. олексіївські колгоспи об'єдналися у дві великі артілі - ім. Ворошилова та ім. Орджонікідзе.
На початок 1936 року до артілі ім. Орджонікідзе входило 298 господарств, що мали 487 працездатних колгоспників, артіль ім. Ворошилова об'єднала 37 господарств з 68 працездатними. Поля артілей обслуговували трактори Бобринецької МТС. Набувало розвитку і громадське тваринництво. Так, колгосп ім. Орджонікідзе на той час мав уже 130 коней, 150 голів великої рогатої худоби, 127 свиней і 507 овець. 1938 року передовий чабан того ж колгоспу К. А. Сова від 183 вівцематок одержав 260 ягнят. Працю чабана високо оцінив Радянський уряд, нагородивши орденом «Знак Пошани». Його ім'я та ім'я ланкової С. І. Будяненко занесено в 1940 році до Книги пошани ВСГВ. До цієї книги у 1939 та 1940 роках вписано також прізвища голови колгоспу Н. І. Гавриша, конюха Ю. А. Решетняка. Такої ж честі удостоєний колектив рільників з артілі ім. Ворошилова (бригадир X. Є. Рудак). У 1939-1940 рр. колгосп ім. Орджонікідзе був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
З року в рік розвивалося артільне господарство села. На полях колгоспу ім. Орджонікідзе працювало 4 трактори, 19 сівалок, 25 плугів, 153 робочих коней. В артілі набувало розвитку садівництво і виноградарство. На тваринницьких фермах доглядали 286 голів великої рогатої худоби, 140 свиней, 687 овець. Набувало розвитку птахівництво.
Зміцнення економіки господарств сприяло підвищенню добробуту селян. 1938 року артіль ім. Орджонікідзе одержала прибутків від рослинництва і тваринництва близько 300 тис. крб. Це дало можливість видати колгоспникам по 8,3 кг зерна на трудодень, відрахувати кошти на поліпшення культурно-побутового обслуговування трудящих. Колгоспники добре розуміли, що дала їм Комуністична партія, Радянська влада. Передовий чабан, орденоносець К. А. Сова писав у районній газеті: «Тяжко й згадувати своє минуле життя. Нас було 5 чоловік у батька, жили у злиднях, в темряві. Працював я у пана чабаном. Тепер 9 років працюю в колгоспі ім. Орджонікідзе. Люблю свою роботу. Живу заможно, маю добру хату і в хаті - достаток. За старанну працю уряд нагородив мене орденом. Чи міг я сподіватись на таке за старої влади?! Я щиро вдячний партії і уряду, що так добре жити в країні соціалізму». Завдяки сумлінній праці колишні бідняки стали відомими, всіма шанованими людьми. Це - доярка, делегат II з'їзду колгоспників-ударників Г. Ф. Чередниченко, трактористка П. П. Бондаренко, колгоспники Д. С. Копотій, О. І. Антоненко.


Сучасна карта - Олексіївка