Сторінка 5 з 7
1935 року в селі діяв фельдшерсько-акушерський пункт, медичну допомогу подавали 4 медпрацівники. У семирічній школі 1939 року навчалося 280 учнів. Діяли колгоспний будинок, чотири червоні кутки, хата-лабораторія.
Мирну, творчу працю радянських людей перервав підступний напад німецько- фашистських військ на нашу країну. З перших днів війни на фронт пішло 218 жителів села. Колгоспники, що залишилися, самовіддано
працювали на полях і фермах. Всі чотири бригади артілі ім. Орджонікідзе на збиранні врожаю виконували денне завдання на 125 проц. Колгоспниці Є. А. Будяненко, Г. X. Леба, Є. С. Коваль щоденно в'язали по 8 кіп снопів замість 5 за нормою. 8 серпня 1941 року в село вдерлися фашистські загарбники. Почався масовий грабіж - гітлерівці забирали хліб, худобу, колгоспне майно, а також особисте майно колгоспників. Молодь вивозили в рабство до Німеччини. Безчинству окупантів не було меж. У серпні 1941 року всім сільським дівчатам наказали з'явитися в приміщення, де пиячили фашистські офіцери. Коли жодна з них не прийшла, озвірілі гітлерівці організували облаву, під час якої розстріляли чотирьох колгоспників.Увечері того ж дня вони закатували сільську вчительку. 2 вересня німецькі солдати вбили старого колгоспника О. Миро- ненка і його 12-річного онука. Замучена була також і дружина колгоспника Г. М. Савина.
16 березня 1944 року воїни 93-ї і 113-ї стрілецьких дивізій 57-ї армії визволили село від загарбників. За час окупації гітлерівці завдали селу великої шкоди. Матеріальні збитки становили близько 7,7 млн. крб. 120 олексіївців загинуло в боротьбі проти фашизму на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Колгоспники одразу приступили до відбудови зруйнованого ворогом господарства. Не вистачало техніки, худоби й посівного матеріалу. В обох артілях залишилося 30 плугів, 13 кінних сівалок, 130 борін і 6 коней. На початок весняних польових робіт в Олексіївці було всього 47 чоловіків - здебільшого похилого віку, та 285 жінок, на плечі яких ліг основний тягар відбудовних робіт. У 1944 році жінки виробили 87 900 трудоднів. Чималу допомогу колгоспам надали підлітки, вони виробили 2892 трудодні. Добре допомогла сільським трудівникам тракторна бригада Боб- ринецької МТС. Механізатори зорали 732 га і засіяли 250 га. Колгоспники обох господарств одержали в середньому по 11,5 цнт пшениці та по 17 цнт жита на кожному гектарі посіву і здали державі 5709 цнт зерна. Трудівники артілі ім. Ворошилова додатково передали до фонду оборони 100 цнт хліба. Дуже важко було відновлювати колгоспне тваринництво. Наприкінці 1944 року в артілі ім. Орджонікідзе налічувалося всього 16 корів, 196 голів птиці. У відродженні тваринництва допомагала держава. 1945 року тут виробили 885 кг м'яса та 17 698 кг молока. Глибоке розуміння своїх обов'язків, радянський патріотизм стали основою трудових успіхів колгоспників. У 1944-1945 рр. самовіддано працювали колгоспниці Н. М. Єременко, Г. П. Гурбенко, Є. Т. Сірик, П. П. Чередниченко, М. Є. Гавриш та інші. Н. М. Єременко трудящі виявили велике довір'я, обравши її 1945 року до складу районної Ради депутатів трудящих.
Протягом 1945-1946 рр. методом народної будови в Олексіївці завершено ремонт пошкоджених за час окупації приміщень школи, клубу, фельдшерсько-акушерського пункту. Заліковуючи рани, заподіяні війною, колгоспники подавали братню допомогу артілям інших районів області та республіки. У березні 1945 року вони надіслали 150 цнт посівного зерна колгоспникам Рівнянського (нині Ново- українського) району, а протягом літа надсилали зерно у визволені райони західних областей України. В середині серпня було створено комісію, яка організувала фонд допомоги інвалідам війни, дітям-сиротам та потерпілих від окупації родинам.
У листопаді 1945 року при Олексіївській сільській Раді створено партійну організацію, до якої ввійшло 5 комуністів, наступного року при семирічній школі - партійно-комсомольську групу, в якій було 3 члени партії. Комуністи вели перед у відродженні колгоспного господарства. 1947 року олексіївські артілі досягли довоєнного рівня. Площа посіву зернових на той час становила 1980 га, з них під озимою пшеницею було близько 900 га. Збільшилася кількість сільськогосподарського реманенту. Господарства мали 26 плугів, 14 сівалок, 13 жаток, 8 двигунів загальною потужністю 90 кінських сил, 63 коней. Поступово відновлювалося громадське тваринництво. Обидві артілі 1947 року мали 194 голови великої рогатої
Дивиться також інші населені пункти району: