Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Каніж

Сторінка 1 з 8
Каніж - село, центр сільської Ради, розташоване на річці Великій Висі, за 25 км на схід від райцентру і залізничної станції Новомиргород. Населення - 2196 чоловік.
Село засноване в середині XVIII ст. під назвою Три Байраки. Перша згадка про Каніж належить до 1751 року. Тоді він входив до складу Нової Сербії як шанець гусарського полку, яким командував І. Хорват. У 1766 році тут розміщувалася десята рота Чорного гусарського полку. Серед населення переважали серби, чорногорці, болгари, угорці. Вони й назвали шанець Канежем від міста Надьканіж, розташованого в південній частині Угорщини.
Крім вихідців з Балкан, тут селилися і втікачі з Польщі та Молдавії. Жителі одержали від російського уряду значні пільги: їх на 10 років звільнили від податків і рекрутського набору, а також від постою військових команд та постачання їх харчами, а коней - фуражем. Поселенцям було виділено гроші й будівельні матеріали з Чорного лісу. З часом кількість мешканців села помітно зросла. У другій половині XVIII ст. у село збільшився приплив селян-утікачів з Київщини й Полтавщини.
Після закінчення пільгового строку жителі села працювали три дні на тиждень для казни, їх зобов'язали харчувати військових постояльців, забезпечувати фуражем коней, а також нести прикордонну сторожову службу в селі й земляній фортеці поблизу Канежа. Після ліквідації Нової Сербії Каніж став казенним селом. 1787 року тут налічувалося 255 дворів та 700 душ чоловічої статі. У 1820 році село перетворено на військове поселення. Відбуваючи військову службу, його жителі водночас працювали в сільському господарстві. Військове начальство жорстоко експлуатувало поселенців. Було створено тимчасову робочу роту і кінну роз'їзну станцію. 4854 року в селі проживало 1850 мешканців, з них хазяїв першого розряду ,(тих, що мали по 2 й більше пар волів) - 68 чоловік, другого розряду - 130 чоловік (у них була пара волів). Не мали ніякої худоби й наймали тягло у заможних поселенців 187 чоловік т. зв. нехазяїв.
Коли військові поселення були ліквідовані, поселенців перевели на становище державних селян. У Канежі налічувалося 296 господарств і проживало 2108 чоловік. Мешкали вони в низеньких глиняних хатах, критих очеретом і соломою. Через відсутність будь-якої медичної допомоги в селі часто виникали епідемічні захворювання. В Канежі не було навіть парафіяльної школи.
З розвитком капіталістичних відносин в пореформений період посилилася .класова диференціація селянства. 1883 року в Канежі налічувалося 664 двори, .в яких мешкало 3240 чоловік. Оброблялося 5220 десятин землі, з них 1189 десятинами володіли 26 куркульських господарств. У той час 981 десятина належала бідноті, яка становила переважну більшість населення Канежа. 36 господарств .зовсім не мали наділів. У 15 проц. селянських дворів не було робочої худоби6, у багатьох - ніякого реманенту. Через непосильні викупні платежі, податки, малоземелля сільська біднота йшла у найми до куркулів. В середині 80-х років минулого століття в селі налічувалося 180 наймитів. Восени 1894 року ліберали-народники створили в Канежі 10 хліборобських артілей, які швидко розпалися. Селяни переконувалися, що єдиним шляхом до визволення від поміщицького і куркульського гноблення є класова боротьба.
На початку 1905 року канізька біднота на знак солідарності з страйкуючими робітниками Єлисаветграда припинила роботу на поміщицьких ланах. Запалали скирти хліба й соломи, кілька стаєнь та ін. господарські будівлі. Поліція і жандармерія жорстоко придушували ці виступи. 1907 року заарештовано і вислано за межі губернії селян Д. А. Швеця, Н. К. Чоботаря, Ф. І. Баланду та інших.
На кінець 1907 року переважна більшість землі належала заможним господарствам, які становили 9,6 проц. загальної кількості дворів. 21 господарство в селі було безземельним, а 151 мало наділи до 3-х десятин. Столипінське землевпорядкування спричинило невдоволення серед більшості місцевих селян. На сходці, яка відбулася 15 листопада 1913 року, селяни постановили не виділятися на відруби. Драгуни, що прибули сюди, силою примушували їх відмінити прийняте рішення. В. М. Пасхаля за агітацію проти відрубів заарештували, прилюдно били нагаями, а згодом засудили до тюремного ув'язнення.
У післяреформений період почала розвиватися дрібна промисловість. У 1885 році тут діяло 25 вітряків, 3 олійні, 3 кузні, 5 бондарських майстерень.


Сучасна карта - Каніж