Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Каніж

Сторінка 5 з 8
Підвищився матеріальний добробут колгоспників. У 1939 році вони одержували на трудодень в середньому 5 кг хліба і 9 карбованців.
Ще влітку 1928 року уряд Радянської України виділив 21 тис. крб. на спорудження нового приміщення школи. 1936 року на базі семирічки відкрито середню школу. В 1939/40 навчальному році у двох початкових і середній школах навчалося 720 дітей і працювало 44 вчителі. Багато уваги приділялося ліквідації неписьменності серед дорослих. У січні 1932 року жителі села виступили ініціаторами збирання коштів на організацію шкіл
лікнепу. Комсомольці та сільська інтелігенція взяли шефство над лікнепом, передали до фонду боротьби з неписьменністю свій одноденний заробіток, а також гроші, зібрані в травні 1932 року від двох вистав та лотереї. Щоб остаточно покінчити з малописьменністю серед дорослих, на початку 1936 року в Канежі створено 2 групи лікнепу по 40 чоловік. На громадських засадах в них проводили заняття вчителі місцевих шкіл. У 1939 році повністю ліквідовано малописьменність серед дорослого населення Канежа. З ініціативи партійної і комсомольської організацій в лютому 1937 року в селі відкрили першу в районі «хату колгоспних дітей», де проводилася виховкаробота з дітьми. Тут були обладнані кабінети, працювали самодіяльні гуртки.
1935 року в селі збудовано клуб на 350 місць. Велику популярність здобув драматичний гурток. За п'ять передвоєнних років сільські аматори показали односельцям вистави: «Наталка Полтавка» І. П. Котляревського, «Мартин Боруля» І. К. Карпенка-Карого, «Шельменко-денщик» та «Сватання на Гончарівці» Г. Ф. Квітки-Основ'яненка, «Гроза» О. М. Островського, «Платон Кречет» О. Є. Корнійчука та ін. З кожним роком збільшувалася кількість читачів сільської і шкільної бібліотек, фонди яких систематично поповнювалися. Жителі села передплачували у 1939 році 800 примірників газет і журналів.
Мирне будівництво було перерване підступним нападом фашистської Німеччини на нашу країну. На заклик Комуністичної партії трудящі села стали на захист Батьківщини. Партійні та радянські органи почали евакуацію техніки і колгоспної худоби на схід країни. 1 серпня 1941 року гітлерівці захопили Каніж. Настали чорні дні фашистської неволі. Від побоїв померла колгоспниця Т. М. Ткач. Багато лиха завдали окупанти населенню. Були пограбовані колгоспні та ін. громадські приміщення, навчання в школі припинилося. За період тимчасової окупації на каторгу до Німеччини гітлерівці вивезли з Канежа 434 чоловіка. Радянські люди піднімалися на боротьбу з ненависним ворогом. Патріоти розповсюджували листівки, здійснили кілька диверсій на шляху Новомиргород-Каніж-Кіровоград. У жовтні 1943 року народні месники оточили хату начальника місцевої поліції, вбили його, а хату спалили. За доносом зрадника в грудні 1943 року фашисти заарештували 19 підпільників, яких після нелюдських катувань розстріляли за селом. Незважаючи на жорстокий терор гітлерівських окупантів, багато жителів села допомагало бійцям Червоної Армії, що потрапили в оточення. Тяжко пораненого командира взводу зв'язку лейтенанта І. А. Тугуші підібрали місцеві колгоспники І. М. та О. Я. Спринчани. Вони вилікували його і переховували до дня визволення села радянськими військами.
На початку 1944 року почалися запеклі бої за Каніж. Гітлерівське командування підтягнуло сюди 3 танкові дивізії. Після жорстоких боїв частини 53-ї армії 2-го Українського фронту 11 березня 1944 року визволили село від ворога. В цих боях героїчний подвиг здійснив уродженець Північного Казахстану командир відділення 441-го стрілецького полку молодший сержант Н. Я. Ахріменко. Коли на позиції частини прорвався ворожий танк, радянський воїн з кількома протитанковими гранатами кинувся під його гусениці. Мужньому бійцю було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Його поховано в Канежі. На могилі встановлено меморіальну дошку. Жителі села підтримують зв'язок з родиною героя. Його дружині - М. І. Ахріменко присвоєно звання почесної громадянки Канежа. На фронтах Великої Вітчизняної війни билися 340 жителів села, з них 292 загинули.
Відступаючи під натиском радянських військ, фашисти завдали селу великої шкоди: спалили 240 будинків колгоспників, всі громадські приміщення, забрали худобу, зерно, птицю. Матеріальні збитки становили 21,7 млн. крб.


Сучасна карта - Каніж