Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Басейн Тясьмину здавна привертав увагу людей як зручне місце для поселення. Біля Великої Андрусівки та затопленого Калантаєва виявлені поселення доби неоліту (IV тисячоліття до н. е.), трипільської культури (III тисячоліття до н. е.), доби бронзи (II тисячоліття до н. е.). Досліджено також 2 городища чорноліської культури (VIII-VII ст. до н. е.), поселення та кілька курганів скіфського періоду (VI-III ст. до н. е.), сарматський могильник (І-II ст. н. е.) та залишки ранньослов'янського поселення VI-VIII століть.
Поселення на місці нинішнього села після багаторічного запустіння, спричиненого монгольсько-татарською навалою, відродилися лише в середині XVII ст. На той час тут був багатий зимівник запорожця Андруся. Мешканці його займалися землеробством, скотарством і рибальством. Після того, як 1677 року стотисячна турецько-татарська армія, прямуючи до Чигирина, повністю спустошила і пограбувала Андрусівку, а її жителів забрали в полон, територія села залишилася незаселеною. За т. зв. вічним миром між Росією і Польщею 1686 року вона увійшла до нейтральної зони. 1725 року польська шляхта самовільно заселила село. Наприкінці 1732 року Андрусівка згадується вже як хутір, що входив до Крилівської сотні Миргородського полку. Козацька старшина мала тут великі земельні володіння, пасіки, млини і експлуатувала рядових козаків. У З0-50 роках Андрусівка була в зоні дій гайдамаків. Так, у квітні 1737 року вони напали на хутір, відібрали у багатих козаків 120 голів худоби. 1751 року загін повстанців з 17 чоловік дощенту зруйнував тут садиби місцевих багатіїв.
З утворенням Нової Сербії в Андрусівці побудували форпост Чонград, в якому після реорганізації Нової Сербії розмістили одну з рот Жовтого гусарського полку. На початку XIX ст. в слободі, що входила до Олександрійського повіту, проживало 450 осіб чоловічої статі, які перебували на становищі державних селян.
Із створенням аракчеєвських військових поселень на півдні України в Андрусівці розмістили підрозділ 1-го орденського кірасирського полку кінноти, центр якого був у Крилові. Після ліквідації військових поселень жителів Андрусівки переведено на становище державних селян. 1859 року тут у 327 дворах проживало 2313 чоловік. 1013 колишнім військовим поселенцям виділили наділи - 5 десятин 588 сажнів на ревізьку душу, відставним солдатам по 5 десятин 40 сажнів. Всього селяни Андрусівки одержали 5747 десятин землі. Та кращі угіддя прибрала до рук заможна верхівка.
У 1886 році з 656 селянських господарств, що налічувалися в селі, 108 зовсім не мали землі, у трьох було менше десятини, у 113 - від 1 до 3. У цих дворах або зовсім не було робочої худоби, або було її обмаль. У значної частини селян не вистачало реманенту - на все село налічувалося всього 13 залізних і 306 дерев'яних плугів. Заможні хазяї мали від 4 до 18 голів робочої худоби, 9 куркульських родин володіли 25-50 і більше десятинами землі. Крім того, вони ще орендували землю у навколишніх поміщиків, а також у бідняків, що не мали змоги обробити свої наділи. З роками кількість членів родин збільшувалася, господарства дрібнилися. У 1900 році в 732 дворах села проживало 4524 чоловіка. Засівали вони 4088 десятин землі, в середньому - по 0,9 десятини на душу. Поганий обробіток землі спричинював низькі врожаї - 1897 року середня врожайність зернових становила 32,4 пуда, а 1899 - 27,5 пуда з десятини.
Навіть на початку XX ст. в Андрусівці не було лікарні, аптеки. До лікаря доводилося їхати за 12 верств у Новогеоргіївськ. 1915 року в селі зареєстровано випадки захворювань тифом, холерою, віспою, скарлатиною, дифтеритом. Переважна більшість населення не знала грамоти. Так, 1886 року з 3637 жителів лише 68 чоловіків і 3 жінки вміли читати й писати. Тільки 1881 року тут відкрили земську школу. 1913 року в ній навчалося 79 хлопчиків і 12 дівчаток. Через матеріальні труднощі більшість з них не закінчувала курсу навчання. Парафіяльну школу, яка почала діяти наприкінці 60-х років XIX ст., відвідувало 72 дітей.
Коли почалася перша світова війна, 772 чоловіки (майже половина працездатного чоловічого населення) мобілізували в царську армію.
Велика Андрусівка
Сторінка 1 з 6
Велика Андрусівка (до 1923 року - Андрусівка) - село, центр сільської Ради, розташоване на правому березі Кременчуцького водосховища, за 26 км від районного центру і залізничної станції Світловодськ. Населення - 2582 чоловіка. Сільській Раді підпорядковані також населені пункти Іллічівка, Калантаїв, Сніжкова Балка. Поселення на місці нинішнього села після багаторічного запустіння, спричиненого монгольсько-татарською навалою, відродилися лише в середині XVII ст. На той час тут був багатий зимівник запорожця Андруся. Мешканці його займалися землеробством, скотарством і рибальством. Після того, як 1677 року стотисячна турецько-татарська армія, прямуючи до Чигирина, повністю спустошила і пограбувала Андрусівку, а її жителів забрали в полон, територія села залишилася незаселеною. За т. зв. вічним миром між Росією і Польщею 1686 року вона увійшла до нейтральної зони. 1725 року польська шляхта самовільно заселила село. Наприкінці 1732 року Андрусівка згадується вже як хутір, що входив до Крилівської сотні Миргородського полку. Козацька старшина мала тут великі земельні володіння, пасіки, млини і експлуатувала рядових козаків. У З0-50 роках Андрусівка була в зоні дій гайдамаків. Так, у квітні 1737 року вони напали на хутір, відібрали у багатих козаків 120 голів худоби. 1751 року загін повстанців з 17 чоловік дощенту зруйнував тут садиби місцевих багатіїв.
З утворенням Нової Сербії в Андрусівці побудували форпост Чонград, в якому після реорганізації Нової Сербії розмістили одну з рот Жовтого гусарського полку. На початку XIX ст. в слободі, що входила до Олександрійського повіту, проживало 450 осіб чоловічої статі, які перебували на становищі державних селян.
Із створенням аракчеєвських військових поселень на півдні України в Андрусівці розмістили підрозділ 1-го орденського кірасирського полку кінноти, центр якого був у Крилові. Після ліквідації військових поселень жителів Андрусівки переведено на становище державних селян. 1859 року тут у 327 дворах проживало 2313 чоловік. 1013 колишнім військовим поселенцям виділили наділи - 5 десятин 588 сажнів на ревізьку душу, відставним солдатам по 5 десятин 40 сажнів. Всього селяни Андрусівки одержали 5747 десятин землі. Та кращі угіддя прибрала до рук заможна верхівка.
У 1886 році з 656 селянських господарств, що налічувалися в селі, 108 зовсім не мали землі, у трьох було менше десятини, у 113 - від 1 до 3. У цих дворах або зовсім не було робочої худоби, або було її обмаль. У значної частини селян не вистачало реманенту - на все село налічувалося всього 13 залізних і 306 дерев'яних плугів. Заможні хазяї мали від 4 до 18 голів робочої худоби, 9 куркульських родин володіли 25-50 і більше десятинами землі. Крім того, вони ще орендували землю у навколишніх поміщиків, а також у бідняків, що не мали змоги обробити свої наділи. З роками кількість членів родин збільшувалася, господарства дрібнилися. У 1900 році в 732 дворах села проживало 4524 чоловіка. Засівали вони 4088 десятин землі, в середньому - по 0,9 десятини на душу. Поганий обробіток землі спричинював низькі врожаї - 1897 року середня врожайність зернових становила 32,4 пуда, а 1899 - 27,5 пуда з десятини.
Навіть на початку XX ст. в Андрусівці не було лікарні, аптеки. До лікаря доводилося їхати за 12 верств у Новогеоргіївськ. 1915 року в селі зареєстровано випадки захворювань тифом, холерою, віспою, скарлатиною, дифтеритом. Переважна більшість населення не знала грамоти. Так, 1886 року з 3637 жителів лише 68 чоловіків і 3 жінки вміли читати й писати. Тільки 1881 року тут відкрили земську школу. 1913 року в ній навчалося 79 хлопчиків і 12 дівчаток. Через матеріальні труднощі більшість з них не закінчувала курсу навчання. Парафіяльну школу, яка почала діяти наприкінці 60-х років XIX ст., відвідувало 72 дітей.
Коли почалася перша світова війна, 772 чоловіки (майже половина працездатного чоловічого населення) мобілізували в царську армію.
Дивиться також інші населені пункти району: