Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Витязівка

Сторінка 1 з 7
Витязівка - село, центр сільської Ради, розташоване у верхів'ї річок Мертво- воду та Жолобка, за 23 км на південний захід від районного центру та за 55 км від залізничної станції Людмилівка. Населення - 1727 чоловік. Сільраді підпорядковані також населені пункти Дончине, Зоряне.
Вперше під назвою Витязівка поселення зустрічається в документах 1781 року. Того року секунд-майор М. Нечай купив його у вдови Витязевої з 260 кріпаками та 3500 десятинами землі. З 1785 року село перейменували на Нечаївку, ця назва зберігалася за ним аж до 1859 року. В той час тут було 62 двори, в яких проживало 367 кріпаків. Нелегко жилося витязівським кріпакам - 3 дні на тиждень вони відбували панщину, але нерідко поміщик примушував селян працювати протягом усього тижня.
Згідно з уставною грамотою від 19 лютого 1863 року, 142 ревізькі душі одержали 497 десятин землі. 3003 десятини кращих угідь залишились за поміщиком. 16 дворовим зовсім нічого не виділили. Наділ на ревізьку душу становив 3,5 десятини. Півстоліття тяжів над селянами викуп. З 1 березня 1864 року вони щорічно вносили в казну 1022 крб. 40 копійок.
З 1865 року Витязівка одержала статус містечка3 і стала волосним центром. На 1885 рік тут мешкало 775 чоловік, налічувалося 7 підприємств, які переробляли сільськогосподарські продукти; було 7 крамниць, щотижня відбувалися базари.
Розвиток капіталізму призвів до ще більшої диференціації сільського населення. 1883 року з 142 дворів 17 були безземельними, 69 мали по 2,5 десятини. У той час З куркульські господарства володіли 30-90 десятинами, 1451 десятина родючої землі належала поміщикові, 120 десятин - церкві. Безземельним і малоземельним селянам доводилося вдаватися до оренди. Орендна плата на початку XX ст. коливалась від 8 до 13 крб. за десятину. Нелегко обходилося бідняку й утримання худоби: за випас корови на панській толоці треба було зібрати для поміщика 2 десятини хліба. Придбати землю селянин-бідняк практично не мав змоги - ринкові ціни на неї зростали з року в рік. Якщо в 1870-1880 рр. десятина землі коштувала в середньому 37 крб., у 1880-1884 рр.- 65 крб., то вже в 1903 році - досягла 203 крб. Більшість селянських господарств обробляла свої наділи примітивним реманентом, один плуг припадав на два господарства. Не маючи тягла та реманенту, бідняки та середняки орали в супрязі або наймали робочу худобу. За таких умов культура землеробства була низькою. У 1885 році селяни з десятини зібрали по 35 пудів жита, по 25 пудів ярої пшениці, по 40 пудів ячменю.
Безземелля і злидні загострювали класові суперечності на селі. Напередодні революції 1905-1907 рр. становище бідняків значно погіршилося. їх господарства занепадали, бо працездатних чоловіків мобілізували на російсько-японську війну. До Витязівки приїжджали земляки - робітники, що працювали у великих містах.
Вони розповідали про революційні події в країні. Під їх впливом зростала революційна свідомість селян. То в одному, то в іншому місці волості палали поміщицькі маєтки. Селяни вимагали підвищення заробітної плати, скорочення робочого дня, зниження орендної плати на землю і випаси. 1905 року для придушення виступів власті направили у волость загін козаків. У подіях 1905-1907 рр. активну участь брав житель містечка С. К. Остроушенко (Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 березня 1956 року за активну участь у революції 1905-1907 рр. нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора). Він закликав селян до боротьби з самодержавством та поміщиками, восени 1905 року організовував підпали поміщицьких маєтків, за що царським судом був засланий до Сибіру.
В результаті проведення столипінської аграрної реформи збільшилася кількість малоземельних господарств. Уже 1907 року з 189 господарств 20 були безземельні, 128 - мали від 1 до 5 десятин, 37 - до 10 десятин і лише 4 господарства володіли більше як 10 десятинами землі. Не маючи змоги обробити свої наділи, через нестачу тягла, значна частина бідняків продавала їх. Земля, головним чином, зосереджувалася в руках куркулів. В 1909 році 65 безземельних сімей виїхали до Тургайської губернії. Селяни-бідняки, що залишилися в селі, працювали на поміщиків і куркулів, одержуючи за свій нелегкий труд по 33 коп. на день.
Напередодні першої світової війни у Витязівці мешкало 863 жителі. Селянські хати під соломою тулилися вздовж річок Мертвоводу та Жолобка.


Сучасна карта - Витязівка