Сторінка 4 з 7
господарського зміцнення колгоспів провів політвідділ, створений при Витязівській МТС 30 січня 1933 року. Було організовано курси, де навчалися бригадири, трактористи, шофери. Працівники політвідділу проводили масово-політичну роботу не лише з колективом МТС, а й серед колгоспників.
Багато уваги приділялося поширенню досвіду ударників праці, який широко
пропагувався через газету, що видавалася політвідділом. У Витязівці, як і по всій країні, трудящі з ентузіазмом підхопили почин П. М. Ангеліної. У червні 1935 року в МТС організували жіночу тракторну бригаду, яку очолила Г. Колісник. Вона була учасницею обласного з'їзду ударників-трактористів, що відбувся 12 жовтня того ж року в Одесі, пізніше її відрядили на Всесоюзну нараду ударників.
У роки передвоєнних п'ятирічок значно зміцніла економіка витязівських колгоспів. В 1940 році артілі ім. Ворошилова та «Червоний партизан» завоювали першість у районному змаганні - хлібороби виростили 100-пудовий урожай зернових. На полях колгоспу «Червона Україна» було зібрано озимої пшениці по 27 цнт з га, кукурудзи - 32 цнт. За рахунок освоєння земель, що раніше не використовувалися, розширилася площа орних угідь, докорінно поліпшилась якість їх обробітку. Партійна організація вміло керувала соціалістичним змаганням хліборобів, виховувала ударників праці. За трудові успіхи до Почесної книги Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1939 року занесені робітники Витязівської МТС - комбайнер комуніст Т. М. Удод, трактористи М. А. Чайка, П. М. Волкотруб та М. М. Євпатенко. В лютому 1939 року Т. М. Удод за успіхи у роботі був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Токар МТС П. Ф. Гаркавенко протягом 1938-1939 рр. вдвоє перевиконував норми виробітку, за що в 1940 році його відзначили Почесною грамотою ВСГВ.
1935 року утворено Витязівський район, що входив до Одеської області. Райком партії та райвиконком очолили керівництво громадсько-політичним та господарським життям району. Велику роль у виховній роботі відігравала районна газета «За більшовицький колгосп» (згодом «Більшовицька зброя», «Шлях до комунізму»), яка почала виходити в 1935 році.
Значні зміни відбулися в охороні здоров'я трудящих, культурі села. В районній лікарні на 40 ліжок працювали б лікарів та середні медпрацівники. Крім того, були районна епідеміологічна станція та дитяча консультація. На початку 30-х років ліквідовано неписьменність. Ще в 1927 році на базі трудової школи почала працювати семирічка, яку 1934 року реорганізували в середню школу. Перший випуск її відбувся в 1938 році. Того ж року завершено будівництво нового шкільного приміщення. В школі здобували знання до 520 учнів, навчало їх 28 учителів. Цікаву, змістовну роботу проводив сільський клуб. З 1937 року при ньому почала діяти стаціонарна кіноустановка, працювали гуртки художнього читання, хоровий. Драмгуртківці ставили п'єси у Витязівці, а також в інших селах району.
Більшість чоловіків Витязівки з перших же днів Великої Вітчизняної війни пішли на захист Батьківщини. В липні 1941 року під керівництвом комуністів і депутатів сільської Ради почалася евакуація колгоспного майна в тил країни. 6 серпня село захопили гітлерівці. Радянські патріоти піднімалися на боротьбу з ворогом. І. Я. Назаренко був зв'язківцем Костуватської підпільної організації, якою керував комуніст Л. П. Шевченко. Підпільники діяли на території Братського району Миколаївської області. В складі цієї організації був також житель села Дончиного С. Й. Чупринюк. В лютому карателі схопили І. Я. Назаренка та С. Й. Чупринюка. На шляху до фашистської катівні І. Я. Назаренку вдалося втекти, а С. Й. Чупринюка стратили у Ганнівці.
Самовіддано боролися проти німецько-фашистських загарбників 450 жителів села на фронтах Великої Вітчизняної війни. За ратні подвиги більшість з них відзначена бойовими нагородами. 143 односельці загинули смертю хоробрих.
Жителі Витязівки пишаються своїми земляками Героями Радянського Союзу І. С. Індиком та Д. М. Осадчим. І. С. Індик був у складі групи моряків-десантників, яка в ніч проти 26 березня 1944 року під командуванням старшого лейтенанта К. Ф. Ольшанського висадилася в Миколаївському порту. Відбиваючи запеклі атаки ворога, сміливці до підходу радянських військ дві доби утримували захоплений плацдарм. З 68 десантників живими лишились тільки дванадцять. У тому бою загинув і старшина 2-ї статті І. С. Індик. Учасникам десанту 20 квітня 1945 року присвоєно звання Героя
Дивиться також інші населені пункти району: