Сторінка 2 з 10
це не відбило дійсного стану речей: адже із 1991 господарства 607 залишилися без землі. У 1883 році господарі 168 дворів не мали нічого, крім своїх робочих рук.
1869 року закінчено прокладання залізниці Одеса-Кременчук, яка зв'язала містечко з промисловими районами Лівобережної України та з портами Чорного моря, збудовано залізничну станцію Новоукраїнка. Вже на межі XIX-XX ст. її вантажообіг досяг 4 млн. пудів на рік. Три чверті цього вантажу припадало на зерно. У другій половині XIX ст. в Новоукраїнці виникають майстерні для виготовлення і ремонту сільськогосподарських знарядь, млини, крупорушки, олійні, кустарні майстерні для пошиття одягу, взуття тощо. Наприкінці 90-х років тут було шість водяних млинів і 48 вітряків, 15 кузень, винокурний і цегельний заводи - всього понад 80 дрібних підприємств. На найбільшому з них-паровому п'ятиповерховому млині купця Варшавського - працювало близько 100 робітників. Ремеслом і кустарним виробництвом займалися в цей час понад 130 родин. За даними подвірного перепису 1883-1885 рр., 72 проц. мешканців Новоукраїнки (1455 дворів) жили з хліборобства. В містечку було також чимало торговців і ремісників. Верхівку складали 24 дворяни, 4 купці й 9 попів. У 1896 році тут налічувалося 102 торгові і 5 винних лавок, 6 винних погребів, 3 корчми, пекарня, 7 лісних, пивний і 3 оптові склади, 12 хлібних комор, 4 постоялі двори тощо. Щороку в Новоукраїнці відбувалося 3 ярмарки, де у великій кількості продавалася худоба, зерно, сільськогосподарські знаряддя, залізні, шкіряні та мануфактурні вироби. Так, на ярмарку у березпі 1895 року було 15 тис. коней, 12 тис. волів, близько 4 тис. корів, 4 тис. овець, 500 голів свиней, близько 12 тис. пудів зерна тощо.
На новоукраїнському ринку продавали й купували також вільні робочі руки. Велика армія безробітних з числа розореного селянства в пошуках заробітку йшла на південь. В. І. Ленін у праці «Розвиток капіталізму в Росії» серед великих робітничих ринків Херсонської губернії назвав і Новоукраїнку. Щороку на початку травня поміщицькі й куркульські попихачі з'їжджалися сюди набирати наймитів, які восени, зморені й обідрані, з потрісканими ногами й обвітреними чорними обличчями поверталися додому з мізерними заробітками і важкою думою про те, як прожити довгу зиму. Протягом 1893-1898 рр. на робітничому ринку в Новоукраїнці зареєстровано 14 тис. робітників.
На початку XX ст. агітаційну роботу серед місцевих трудящих розгорнули більшовики Одеси і Херсона. У квітні 1904 року прокурор Єлисаветградського окружного суду повідомив Одеську судову палату про те, що «... в посаді Новоукраїнці під час базару на ярмарковій площі знайдено було 23 прокламації революційного змісту». У травні того ж року в містечку розповсюджено більшовицькі відозви «До всіх запасних рядових» та «Для чого повинен вмирати російський солдат?» із закликом до боротьби проти існуючого ладу. Для керівництва підпільною революційною роботою Херсонський губернський комітет РСДРП у грудні 1905 року направив до Новоукраїнки свого представника, який роз'яснював програму партії, розповсюджував листівки. Під впливом революційно-масової роботи селяни Новоукраїнки навесні і влітку 1905 року не раз загрожували поміщикам захопленням орної землі, випасів та інших угідь. Налякані розгортанням селянського руху, царські власті в липні направили в містечко дві сотні козаків 7-го і 33-го Донського та батальйон 136-го піхотного Таганрозького полків. Та, незважаючи на це, 11 червня 1906 року відбувся виступ, що закінчився сутичкою з поліцією. Селяни роззброїли поліцейських. До Новоукраїнки прибув каральний загін, кількох учасників заворушення було заарештовано. У травні 1907 року страйкували робітники і службовці крамниць купця Виноградського, вимагаючи підвищення заробітної плати й скорочення робочого дня. Наприкінці року знову сталася кривава сутичка з поліцією, під час якої багатьох селян було поранено.
Навіть у роки реакції трудящі маси продовжували боротьбу. Начальник Херсонського губернського жандармського управління повідомляв в Одесу в грудні 1908 року, що селяни «незадоволені урядом і поміщиками, це незадоволення є відголоском 1905-1906 рр. і боротьба з ним надто важка». В іншому донесенні говорилося про підпали у вересні 1909 року селянами Новоукраїнки поміщицьких садиб та майна. У 1913 році в містечку налічувалося понад 16 тис. жителів. Працювали земська лікарня, де був тільки лікар і фельдшер, 5 початкових шкіл.
Дивиться також інші населені пункти району: