Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Поступово розширювалося нризаводське поселення. В офіційних документах 1893 року воно називалося виселком Грушківського цукрового заводу. Тут було 50 господарських і житлових будинків, мешкало 200 чоловік. Приймальна палата не могла подати медичну допомогу всім робітникам і жителям виселка. Через відсутність профілактики інфекційних захворювань 1892 року в Грушці мали місце смертні випадки від холери. Тільки на початку XX ст. відкрито фельдшерський пункт, на базі якого в 1904 році почала діяти лікарня.
Переважна більшість робітників не знала грамоти. Лише в 1900 році при заводі засновано трикласну церковнопарафіяльну школу. Наступного року вчителька І. П. Замотайло організувала тут драматичний гурток, члени якого провадили агітаційну роботу серед робітників заводу. Душею гуртка став син модельника заводу Є. В. Рожнятовський. Ще навчаючись в Одеській землеробській школі, він познайомився з революційною літературою. Повернувшись 1903 року додому, Рожнятовський разом із Замотайло залучив до драматичного гуртка найбільш свідомих робітників С. Т. Поступальського, Г. Ю. Кравченка, Ф. П. Павлова, Л. Олійника та Д. Л. Скопенка. Члени гуртка читали марксистську літературу, поширювали серед робітників прокламації, які привозив з Одеси Є. В. Рожнятовський.
Весною 1906 року під керівництвом членів гуртка відбувся страйк робітників заводу. Учасники його висунули вимоги: підвищити заробітну плату, скоротити робочий день до восьми годин, поліпшити житлові умови робітників. Після дводенного простою власники підприємства погодилися дещо підвищити платню, а інші вимоги страйкуючих відхилили. Довідавшись про страйк, сільськогосподарські робітники в економії теж відмовилися виходити на роботу. Управителі звернулися до подільського губернатора з проханням надіслати війська. Сюди прибув полк солдатів, яких використовували на сільськогосподарських роботах до осені 1906 року.
Під час революції 1905-1907 рр. під впливом робітників заводу посилилися виступи селян навколишніх сіл проти поміщиків і місцевих властей. Якщо в 90-х роках XIX ст. спостерігалися лише поодинокі факти захоплення ними удільних земель або спільних для уділу й сільської общини вигонів, то в роки революції селяни Грушки, Розношенського, Кошаро-Олександрівки та ін. населених пунктів заорювали удільну землю, рубали ліс. Керуючий удільним маєтком змушений був не тільки звертатися по допомогу до Балтського повітового суду, але й просити управління Київського удільного округу виділити польових наглядачів і надіслати для охорони майна зброю. Після поразки революції адміністрація звільнила з роботи найактивніших робітників.
Під час першої світової війни переважна більшість чоловіків із цукрозаводу була мобілізована в армію. Однак для того, щоб завод не знижував випуску продукції, адміністрація за домовленістю з подільським губернатором залишила на заводі найбільш кваліфікованих робітників.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції у травні 1917 року на фермі цукрового заводу в с. Надеждівці побувала агітбригада селянської секції Одеської Ради робітничих депутатів. У її звіті говорилося про жахливі умови життя і праці робітників: спали вони в брудних холодних приміщеннях, їли недоброякісний
хліб, тяжко хворі жінки-робітниці лежали на вологій соломі, їх не відпускали з роботи. Таким же було становище робітників і на Люшневатській фермі. Після втручання агітбригади управитель цукрового заводу наказав поставити в приміщеннях нари, поліпшити харчування, добавити робітникам по 4 фунти цукру на місяць. Робочий день було скорочено з 14 до 12 годин.
Трудящі селища з великою радістю дізналися про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Наприкінці 1917 року на завод повернулися Є. В. Рожня- товський і колишній робітник млина (що діяв при заводі), матрос крейсера «Аврора» С. Т. Михайловський. Вони розповідали односельцям про В. І. Леніна, про перші декрети Радянської влади. В січні 1918 року робітники вигнали представників адміністрації і обрали самоврядування - колегію на чолі з А. С. Казимировим. Велику роботу серед населення проводили представники Данилово-Балківського волревкому,
Ульяновка
Сторінка 2 з 9
восени 1894 року. Прокладання залізниці сприяло розширенню виробництва на заводі. Кількість робітників збільшилася на 140 чоловік, а всього на заводі працювало 604 чоловіка.Поступово розширювалося нризаводське поселення. В офіційних документах 1893 року воно називалося виселком Грушківського цукрового заводу. Тут було 50 господарських і житлових будинків, мешкало 200 чоловік. Приймальна палата не могла подати медичну допомогу всім робітникам і жителям виселка. Через відсутність профілактики інфекційних захворювань 1892 року в Грушці мали місце смертні випадки від холери. Тільки на початку XX ст. відкрито фельдшерський пункт, на базі якого в 1904 році почала діяти лікарня.
Переважна більшість робітників не знала грамоти. Лише в 1900 році при заводі засновано трикласну церковнопарафіяльну школу. Наступного року вчителька І. П. Замотайло організувала тут драматичний гурток, члени якого провадили агітаційну роботу серед робітників заводу. Душею гуртка став син модельника заводу Є. В. Рожнятовський. Ще навчаючись в Одеській землеробській школі, він познайомився з революційною літературою. Повернувшись 1903 року додому, Рожнятовський разом із Замотайло залучив до драматичного гуртка найбільш свідомих робітників С. Т. Поступальського, Г. Ю. Кравченка, Ф. П. Павлова, Л. Олійника та Д. Л. Скопенка. Члени гуртка читали марксистську літературу, поширювали серед робітників прокламації, які привозив з Одеси Є. В. Рожнятовський.
Весною 1906 року під керівництвом членів гуртка відбувся страйк робітників заводу. Учасники його висунули вимоги: підвищити заробітну плату, скоротити робочий день до восьми годин, поліпшити житлові умови робітників. Після дводенного простою власники підприємства погодилися дещо підвищити платню, а інші вимоги страйкуючих відхилили. Довідавшись про страйк, сільськогосподарські робітники в економії теж відмовилися виходити на роботу. Управителі звернулися до подільського губернатора з проханням надіслати війська. Сюди прибув полк солдатів, яких використовували на сільськогосподарських роботах до осені 1906 року.
Під час революції 1905-1907 рр. під впливом робітників заводу посилилися виступи селян навколишніх сіл проти поміщиків і місцевих властей. Якщо в 90-х роках XIX ст. спостерігалися лише поодинокі факти захоплення ними удільних земель або спільних для уділу й сільської общини вигонів, то в роки революції селяни Грушки, Розношенського, Кошаро-Олександрівки та ін. населених пунктів заорювали удільну землю, рубали ліс. Керуючий удільним маєтком змушений був не тільки звертатися по допомогу до Балтського повітового суду, але й просити управління Київського удільного округу виділити польових наглядачів і надіслати для охорони майна зброю. Після поразки революції адміністрація звільнила з роботи найактивніших робітників.
Під час першої світової війни переважна більшість чоловіків із цукрозаводу була мобілізована в армію. Однак для того, щоб завод не знижував випуску продукції, адміністрація за домовленістю з подільським губернатором залишила на заводі найбільш кваліфікованих робітників.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції у травні 1917 року на фермі цукрового заводу в с. Надеждівці побувала агітбригада селянської секції Одеської Ради робітничих депутатів. У її звіті говорилося про жахливі умови життя і праці робітників: спали вони в брудних холодних приміщеннях, їли недоброякісний
хліб, тяжко хворі жінки-робітниці лежали на вологій соломі, їх не відпускали з роботи. Таким же було становище робітників і на Люшневатській фермі. Після втручання агітбригади управитель цукрового заводу наказав поставити в приміщеннях нари, поліпшити харчування, добавити робітникам по 4 фунти цукру на місяць. Робочий день було скорочено з 14 до 12 годин.
Трудящі селища з великою радістю дізналися про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Наприкінці 1917 року на завод повернулися Є. В. Рожня- товський і колишній робітник млина (що діяв при заводі), матрос крейсера «Аврора» С. Т. Михайловський. Вони розповідали односельцям про В. І. Леніна, про перші декрети Радянської влади. В січні 1918 року робітники вигнали представників адміністрації і обрали самоврядування - колегію на чолі з А. С. Казимировим. Велику роботу серед населення проводили представники Данилово-Балківського волревкому,
Дивиться також інші населені пункти району:
- Синьки
- Сабатинівка
- Розношенське
- Новоселиця
- Луполове
- Лозувате
- Кам'яний Брід
- Кам'яна Криниця
- Йосипівка
- Грушка
- Вільхове
- Богданове
- Данилова Балка
- Великі Трояни